Таня Адамс: мы проебали своего Конрада Аденауэра...

«Лучше у меня будет половина Германии, но целиком, чем вся Германия, но наполовину», прочитала я, озадачилась и полезла шерстить интернет. Потому что там, где у всех людей знания по истории, у меня Чапаев и пустота. Только без Чапаева. Терпеть её не могу с детства и с учителем очень не повезло. Но иногда история бывает интересной и весьма поучительной.

Оказалось, что цитата эта принадлежит одному немцу, Конраду Аденауэру. В 1949-м году его избрали канцлером послевоенной Германии, хоть он не был молод (73 года) или забавен и хуем на рояле не умел.

С кем, на самом деле, Зеленский встречался в Омане?

Не люблю теории заговора возможно, что-то пропустил, но у меня остались важные вопросы без ответов:

1. С кем, на самом деле, Зеленский встречался в Омане? И о чем говорили?
- ну не верю в спонтанную смену места отдыха.
- встреча с испуганным министром иностранных дел Омана (страны с мизерным товарооборотом с Украиной) тоже имеет ряд вопросов.
- договоренности абстрактны и нелепы, простите.
https://cutt.ly/brkx49H

2. Кто так оперативно организовал встречу Зеленскому с Министром иностранных дел Омана?
- напомню, в Украине нет посольства Омана (коммуникации строятся через посольство в Москве)
https://cutt.ly/OrkcR5r
- почему не договорились об открытии посольства?

Донбас — це Україна, але це точно не суперприз, заради якого можна йти на приниження

"Я скажу вам відверто – якщо завтра нам повернуть нашу землю, наш тимчасово окупований Донбас, то я можу ще десять разів потиснути руку (Путіну)».

Ці слова сказав Президент України Володимир Зеленський. І цими словами, до речі вже не вперше, він підкреслив, що готовий на все (навіть на приниження держави та нації) заради повернення Донбасу. А пориватися і демонструвати палке бажання тиснути руку особі, за наказом якої вбивали та катували твоїх співгромадян, — це і є приниження.

От тільки є одна біда. Приниженням перед агресором ніяка держава ніколи в історії нічого не повертала. Тільки втрачала.

Невідома трагедія Закарпаття. Історія депортації

Мені вкрай дивно, коли в нас, на Закарпатті, 9-го травня виходять на вулиці святкувати день "вєлікой" перемоги. Перемоги кого і над ким? Не задумувалися? Чию перемогу можна святкувати на землі, яка в 44-45 роках була окупована та в подальшому незаконно анексована Радянським Союзом? Чию звитягу ми прославляємо та чию історію вчимо? Бо наша історія трошки інша, набагато сумніша.

"Звільнення" Закарпаття відбувалося з літа по осінь 1944-го року силами 4-го українського фронту. Про якісь грандіозні бої під час так званої Карпато-Ужгородської операції мені не відомо, але я і не історик. Від очевидців чув, що німці із угорцями спішно відступали, залишаючи худобу і провіант по людям, а за кілька днів приходили "асвабадітєлі" і все відбирали, і залишене і людське. Так що, якщо спиратися на ці дані, то за невеликими винятками, звільнення Закарпаття виглядало, як захоплення покинутих армією супротивника територій. Винятково запеклі бої в потужному залізничному вузлі – Чопі пояснюються саме забезпеченням відступу німецьких військ.

Виталий Портников: Там, где нет украинского флага, не может быть Украины

Высказывания нового министра по вопросам оккупированных территорий и внутренне перемещённых лиц Вадима Черныша относительно будущего отношения нашей страны к землям, которые находятся сегодня под контролем врага, вновь поставили ребром вопрос о непрописанности юридического статуса Крыма и Донбасса. И пока мы чётко не признаём оккупированную территорию — оккупированной, пока не поймём, что наша задача — усложнять жизнь оккупанту и облегчать её нашим гражданам — мы обречены на жизнь в тумане.

"Войну можно остановить, только если все слезут с брони и вернутся... в свою страну из соседней"

20-летний Миша родился в Екатеринбурге, 21-летний Леша — в Моздоке, Артему 22 года, он из Славянска-на-Кубани, а Диме — 23, он из Владикавказа. А еще ребята из Читы, Норильска, Улан-Удэ.

Всех их на первый взгляд ничто не объединяет. Но общее все же есть — город N, войсковая часть *****, N-ская отдельная мотострелковая бригада.

До недавнего времени все они проходили там контрактную службу. Еще в декабре и январе вешали в профайлах социальных сетей совместные фотографии из части, минувшим летом — с учений рядом с БТР. А еще — в красивой форме перед зеркалом.

Но две-три недели назад все изменилось, и вот уже двое сослуживцев без знаков отличия обнимаются на одной из площадей Горловки, другой в той же социальной сети размещает фотографию, где трое молодых ребят сидят на броне где-то на дороге на Дебальцево. Третий — кадр с застрявшим в окопе дээнэровским танком — главной достопримечательностью на въезде в разрушенный Углегорск.

Наталия Мокан: Разве человек, который любит Донбасс, так бы поступил?!

Ну что, ВАТА?! Ты довольна?!

Мой отец, железнодорожник, сегодня плакал. Ему 84 года. Он привык к железной дороге относиться, как к своему ребенку. Дебальцево знает, как свои пять пальцев.

Он плакал и причитал:"Что же эти твари делают, это так они любят свой Донбасс, что уничтожают все на своем пути? Сколько жизней погубили, сколько городов и сел уничтожили!.. Разве человек, который любит Донбасс, так бы поступил?!"

Много хотела написать сегодня, что слышала на "Дожде", что на работе пациенты рассказывали, но не буду... нет сил...

Хочу только напомнить Донбассу, как все начиналось...

Захват городских администраций с лозунгами "Майданутым можно, а нам что, нельзя?"

Захват Милиции, СБУ... Я уже молчу за эти триколоры и георгиевские ленточки! А эти встречи наших военных бабами со сковородками и плошками, с иконами.

Роман Доник: Давайте все-таки будем помогать не путину, а нашей победе

О Минских соглашениях. Ничего, что всем нам не было бы известно. Мы все это знаем.

Нужно просто отключить эмоции и включить память и логику.

Я опять повторюсь, а если кто-то из тех, кто хоть немного в курсе событий и знает общую картину за последний месяц, не согласен, поправьте меня.

Если бы удары такой мощности, как в последние три недели, были нанесены полгода назад, то линия обороны была бы, как минимум, по границе прифронтовых областей, а скорее — по Днепру. Я не шучу и не преувеличиваю.

Нужно понимать, что путин, выходя на переговоры, всегда старается доминировать. Так было с Иловайском, такая попытка была и с Дебальцево. С Иловайском получилось. С Дебальцево уже нет.

Но кроме тактических задач, есть и стратегические планы. Дебальцево входит в них. Поэтому если север Донецка затих сразу, то под Дебальцево еще продолжаются попытки занять плацдарм и ж/д узел.

Это тяжело понять и принять головой и сердцем, но нужно. Это естественно в военном смысле. И никакие договоренности не убирают самого главного факта — война продолжается и будет она продолжаться до тех пор, пока мы не будем контролировать границы, пока не наведем порядок на Донбассе и пока не вернем Крым.

Пізно увечері 08.02.2015 у Донецьку вибухнув 13-й гумконвой від путіна

Дмитро Ярош 8 лютого 2015 р. о 23:35:

Деякий час тому відмінно спрацювала наша арта по скупченню російсько-терористичних БМ 21 і автомобілів з БК до них. По попередній інформаціі знищено 20 ворожих "Градів", 30 машин з БК, близько 200 терористів. Вибух спричинив паніку в Донецьку. Слава українським воїнам!

Alex N Alex Noyt 8 лютого 2015 р. о 22:00:

Донецк, Текстильщик, около 21-45, рашисты получили очередной "подарок", минус почти эшелон боеприпасов. Взорвалось так, что пол-Донцека оглохо, в Горловке шумело и стекла тряслись...Огненный гриб был виден на много километров...Говорили же - земля будет гореть под ногами...

Кілька хвилин тому весь Донецьк сколихнувся від серії найсильніших вибухів. По всьому місту спрацювала сигналізація в автомобілях, а мешканці центральних районів розповідають, що у них в квартирах обсипалася штукатурка і зі столів попадав посуд.
“Я сиділа за столом, працювала. Раптом мене різко “повело”. Перша думка – після нещодавнього обстрілу дім “складається”. Потім подумала — голова закрутилася. А зайшла в перекличку, і все стало зрозуміло”, — розповіла мешканка мікрорайону.
“Біля міста будинки колихнулися на 30 см”.
“На Донському будинок теж трухануло”.
“У Ясинуватій теж будинки хиталися”.
“З Макіївки дзвонили, на Холодній Балці теж хвиля пройшла, вікна відкрилися”.
“Чув весь Донецьк, Горлівка, Макіївка, Єнакієве”.
“Харцизьк теж відчув хвилю”,
— пишуть користувачі соцмережі, що живуть в різних районах та передмістя Донецька в донецькій перекличці.
ЗВІДСИ

Borys Filatov :

Короче.
Помните героев, которые пришили бороду "авиации ЛНР"?
Это опять они. Никакие не партизаны. Шмальнули "Смерчами".
Дословно: "Мы кинули двумя удочками по два червяка" ( с )
Давайте дождемся официальных заявлений, но парни не знают куда попали, потому что били по координатам.
Все.
Спокойной ночи и Героям Слава!

Эвакуация из Углегорска 03.02.2015! За все ответите, паРашкинские сволочи!

Роман Доник: Если заложники пытались освободиться/уехать, значит они уже не нужны. Их можно уничтожать...

Люди, которых сейчас вытаскивают из-под обстрелов откуда только можно и как только можно волонтеры и военные, это не беженцы в обычном понимании. Это люди, по домам которых целенаправленно долбит ствольная и реактивная артиллерия террористов. У террористов задача, сравнять с землей все, что возможно, чтоб не было возможности пехоте защищать населенные пункты.

Село Первомайское было практически разрушено артиллерией, хотя в нем не было ни одного военного. Ни ВСУ, ни добровольцев. Орловка неоднократно была также обстреляна на перспективу. О городах и селах, которые оказались линией фронта, вообще страшно говорить.

"Это главная угроза миру в Европе. Миру в Евразии. И, следовательно, интересам США"

Я вчера писал о том, что Германия, в лице Вольфганга Ишингера (Wolfgang Ischinger), заявила о том, что Украину нужно вооружать. А по другой информации, которая вчера весь день гуляла в интернете, говорилось о том, что фрау Меркель не собирается вооружать Украину. Где же правда? Как всегда — посередине. 

Влиятельнейший немецкий политик Вольфганг Ишингер на страницах серьёзного офф- и он-лайн ресурса Der Spiegel пишет о том, что без поддержки Украины оружием, с путиным не справиться. А вот его ближайшая подруга нигде ничего не написала, а просто некоторые немецкие СМИ написали, что Меркель имеет такое мнение и где-то об этом сказала.

В Европе развернулась настоящая баталия мнений о том, насколько глубоко нужно вмешиваться в конфликт. Где та граница, через которую нельзя переступить, чтобы не начать мировую войну? Где та граница в мозгу российского правителя, которая не даст развязать ядерную войну? Европейцы разделены (как всегда) на три лагеря: на тех, кто боится, на тех, кто с яйцами, и на тех, кто получает хорошие бабки от путина.

Среди европейских политических лагерей не только три цвета, между ними, естественно, существуют оттенки, которые перетекают, то в одну, то в другую сторону, и каждый день мы читаем новую аналитику. Мне даже показалось, что Европа начала вести с Россией гибридную войну. Каждый день они меняют свою позицию, чем приводят путина в состояния дискомфорта (в смысле непонятки), что заставляет его делать неправильные шаги. И каждый день мы видим, как рвётся очередная ниточка между ним и мировым сообществом. Накал страстей в европейской прессе таков, что обыкновенные граждане уже готовы к каким-либо действиям своих правительств, потому что неопределённость бесит их гораздо больше, чем если будут сделаны конкретные радикальные шаги.

Сергей Лойко: В ТУМАНЕ

Максим сидел с товарищем внутри сожженного МТЛБ (многоцелевого транспортера легкого бронированного). Пахло гарью, сыростью, смертью и еще чем-то таким, о чем Макс старался не думать.

Товарищ молчал. Еще пару дней назад они также сидели вместе в полуразрушенном доме в Водяном (дачный поселок на окраине Донецка, рядом с Аэропортом), ели с ножа едва разогретую тушенку, пили обжигающий губы чай, смеялись, травили анекдоты, вспоминали жизнь до войны.

Сейчас у товарища осталось только какое-то подобие его прежней широкой улыбки. От лица остались только зубы. Не было больше ни губ, ни носа, ни глаз. Одни угольки...

* * *

Они вернулись сюда рано утром в густом тумане, спрятали грузовик за какой-то руиной в ста метрах и шли, крадучись, по снежно-пепельной жиже, стараясь не спотыкаться о куски искореженного железа, остовы каких-то развороченных, разбросанных конструкций, комья вывовороченной черной земли вокруг глубоких, еще дымящихся местами воронок.

Их было пятеро: четверо бойцов и командир взвода, 32-летний младший лейтенант Максим Бугель, бывший менеджер компании сотовой связи из Львова.

Они тащили с собой носилки и большие черные пластиковые мешки. Их задача была забрать своих мертвых с поля боя. По сведениям разведчиков, четверо 200-х все еще лежали внутри и возле сгоревшего МТЛБ, на краю взлетного поля донецкого аэропорта, рядом с разрушенной контрольной башней.

Під час операції зі звільнення Вуглегірська Донецької області загинули четверо бійців батальйону «Донбас»

Під час операції зі звільнення Вуглегірська Донецької області загинули четверо бійців батальйону «Донбас». Цю інформацію Громадському підтвердив начальник штабу батальйону, позивний «Гал».

За його даними, поранено 11 бійців, четверо евакуйовані в Харків, решта — у шпиталь в Артемівську.

Джерелом ескалації кризи на Донбасі Бжезінський називає Росію і, зокрема, Владіміра Путіна

Укрінформ, 30.01.2015 13:27. Санкції Євросоюзу завадили Кремлю знищити незалежність України.

Таку думку польським журналістам у Вашингтоні висловив колишній радник президента США Джиммі Картера з питань національної безпеки, професор Збігнєв Бжезінський, повідомляє РАР.

«Якщо б не було санкцій, то Росія, на жаль, мала б свободу дій у знищенні незалежності України», — заявив Бжезінський.

Він підкреслив, що ставка у цій «геополітичній грі» є вищою, ніж сама незалежність України.

«Якщо це трапилося б (втрата Україною незалежності — ред.), то бажання повторити це будь-де в іншому місці, а особливо у балтійських країнах, було б (у Москви — ред.) дуже сильним, і невідомо, яким чином Росія діяла б. Ставка, дійсно, є дуже високою: стабільність Європи, стабільність існуючої ситуації і кордонів держав і право вибору свого майбутнього, що є правом кожної з європейських країн», — наголосив професор.

Джерелом ескалації останнім часом кризи на Донбасі Бжезінський називає Росію і, зокрема, Володимира Путіна.

«Звичайно, ця ескалація не є спонтанною, вона викликана ззовні. Можливо, що ця нетерплячість виникає з того, що ситуація розвивається у напрямі, в якому він (Путін — ред.) би не хотів, і що він не може повторити того, що досягнув у Криму: опанування значної частини території країни без жодного пострілу», — констатував Бжезінський.

Нужна помощь украинской армии

Вместо тысячи слов. Просто скриншот сообщения от патриота из Донецка, который нам частенько помогает. Наверное грубовато, но суть понятна.
Да, можно, наверное, говорить как и что не так, но человек пишет оттуда. Его эмоции нужно постараться понять.
Кстати, сейчас как раз сейчас везем артиллеристам няшки по метеослужбе и по электронной разведке. )) Отдыхать они вряд ли будут.
Кстати, где-то просочилась информация, якобы какой-то речнык МО сказал, что в районе аэропорта наши войска отошли на 1,5 километра. Это или деза или реально 3,14здеж, какими бы высокопоставленными ни были источники.
Никто позиции не оставлял и не собирается.
И раненые, к сожалению, по-прежнему прибывают.

…………………….
Помочь победе? Это легко.
И да, репост – это тоже помощь.

...............
СРОЧНО! Димитрово, нужны гемаконы (Контейнеры для сбора и хранения крови – гемаконы) и рентген-пленка любых размеров.

..............
В Основном Димитровская травма
Из области фантастики. Но ОЧЕНЬ НУЖНО.
1. Наркотические аналгетики — фентанил, промедол.
2. Танквилизатор — сибазон (реланиум).
3. Внутривенные анестетики — дипрофол, тиопентал натрия.
4. Мышечные релаксанты — должен быть укр.производства аркурон, дитилин. Интубан дороже и его много надо. Цена на импортные аналоги скакнула вдвое.
5. Внутривенные анестетики, списывающиеся как наркотики и применяющиеся у шоковых больных — кетамин, натрия оксибутират.
6. Желудочные зонды № 21 ПВХ в прозрачной упаковке.
(Медики столкнулась с такой проблемой — почти всем солдатам, кто потяжелее, приходится мыть желудки после их сухпайков, несмотря на характер повреждений. То есть, у него голень миной разворотило и кровопотеря, а он воды попить не может после операции — начинаются проблемы с животом, так что нужны желудочные зонды № 21 ПВХ в прозрачной упаковке; есть другие, с пластмассовым переходником — они хуже, жесткие, ими только носоглотку поцарапать можно.)
7. Медикам хотелось бы видеть гипертонический раствор натрия хлорида, 5-7,5 процентный. или делали хотя бы стандартный 10%, врачи бы сами потом нужный процент разводили себе.

...........
Димитровская больница
Не хватает белья — простыни, пододеяльники, наволочки.
В принципе нужно все для оказания противошоковой помощи — растворы для в/в вливаний, системы для переливания крови, гемостатики, ингибиторы протеолиза, которые включены в противошоковое лечение (гордокс, контрикал), глюкокортикоидные гормоны (дексаметазаон), адреномиметики (адреналин, неорадреналин, мезатон, дофамин). Из растворов — солевые, начиная от примитивного натрия хлорида изотонического, Рингер-лактат, стерофундин.

Служба безпеки України здобула докази вчинення бойовиками т.зв. «ДНР» та російськими військовими злочинів проти людяності

Брифінг Голови СБУ В. Наливайченка 26.01.2015

Служба безпеки України здобула докази вчинення бойовиками т.зв. «ДНР» та російськими військовими злочинів проти людяності — проти мирного населення Донбасу.

Про це заявив голова СБУ Валентин Наливайченко під час брифінгу.

«24 січня агресор вчинив злочин проти людяності — російський артилерійський дивізіон розстріляв мирне населення Маріуполя з доставленої з території Росії особливо небезпечної артилерійської зброї», — повідомив голова СБУ.

За прямими вказівками російських офіцерів було здійснено п’ять обстрілів мирних кварталів міста, які припинилися лише після отримання інформації, що до місця обстрілівпрямує місія ОБСЄ.

Внаслідок обстрілу м. Маріуполь російськими «Градами» загинуло 30 та поранено більше 100 мешканців міста. Російська батарея, з якої здійснювався обстріл, перебуваланеподалік від селища Безіменне — на території, що контролюється терористами «ДНР».

Напад здійснювався силами артилерійського дивізіону терористичної організації «ДНР» у складі 4 артилерійських батарей, озброєних САУ «Тюльпан» та установками «ГРАД».

Вогонь було відкрито за наказом офіцера РФ з позивним «Горець».

Після обстрілів артилерійські батареї були сховані у селищі Маркіне, а потім вцілілі російські військові та техніка за командою, що надійшла від Південного військового округу РФ, з метою приховати злочини були виведені на територію Росії за сприяння прикордонної служби ФСБ РФ.

Чего мы ждем от украинских СМИ, журналистов и блогеров

Что бы могли сделать наши СМИ, журналисты и блогеры, чтобы помочь Украине выиграть информационную войну?

1. Участвовать в ней на стороне Украины. И ставить это выше всего прочего. В том числе и "правдолюбия" (обычно под этим кроется желание доказать свою точку зрения ЛЮБОЙ ценой).

2. Перестать писать заголовки, которые искажают или эмоционализируют суть новости. И так все на нервах.

3. Быть скромнее в джинсе, жадность — губительна. В первую очередь — для страны. Особенно ее политический сегмент.

4. Научиться не выдавать информацию, которая может представлять интерес для противника.

5. Научиться не ударяться в убийственный ура-патриотизм или убийственное уныние, всесливают и всепогибло. Вредно для здоровья.

Комбат "Чорний": Аеропорт не здано!

Українські військові залишили старий і новий термінали аеропорту, але велика частина летовища і досі перебуває під їхнім контролем. Про це Громадському повідомив командир 5-го окремого батальйону «Правого сектора» з позивним «Чорний».

«Було б злочином, якби командування відправило бійців туди тримати ці уламки. Зараз утримують приміщення, які обороноздатні. До яких можна доїхати і довезти боєприпаси. Всі висоти – метеовишка, деспетчерська вишка, пожежна вишка — утримуються. Приміщення, які в нормальному стані і дозволяють контролювати територію аеропорту», — запевнив «Чорний».

Маєм налаштуватися на тривалу боротьбу, гартуючи залізну волю і спокійну впевненість в Перемозі (Обзор мірових новостєй від діда Свирида. 22.01.2015)

Доброго ранку, друзі! Дід привично займає своє місце на бойовом посту сільського наблюдатєля, як робить це уже рівно сім місяців майже єжеднєвно. Врем'я в нас воєнне, не розслабляємся і спокійно робимо те, що кожному належить робити. Вчора на всіх фронтах був трудний день, обстановка гаряча, а наша задача спокойно, без паніки та істєріки розбиратися в суті проісходящих собитій. Ітак, вмощуємся зручненько і читаєм уважненько. Да! Про кохве не забудьте. Або чай. Словом, вмощуйтеся поудобнєє.

Центральні собитія вчорашнього дня безумовно розгорталися в зоні АТО. Суть проісходящого там — отчаянні попитки Хуйла влаштувати нам Іловайськ-2, після чого хунта, по замислу Москви, має послушно сісти за стіл переговорів на продиктованих Кремльом условіях. Відхід Армії з блокпосту 31 та з Донецького аеропорту має, по ідеї, удовлєтворить цим сподіванням Хуйла. І ми скоріше за все станемо свідєтєлями вироблення якогото очередного пакетного соглашенія, умовно назвемо його Мінськ-2.

Тобто, якщо минулого року після Іловайська ми получили Мінськ, то зараз логічно очікувати приблизне повторення роботи цього алгоритму. Риторика і заяви, які долинають до нас із Берліна, де вчора работали міністри іностранних дєл нормандської группіровки, також свідчить, що ми на порозі досягнення сторонами якогото нового соглашенія, яке переросте в очередне в’ялотєкуще перемир’я. Якими будуть условія перемир’я можемо предполагать лише пріблізітєльно, но об етом нижче. Однако підстав для паніки і істєріки ніяких нема. Це, друзі, лише другий етап війни, скільки їх ще буде попереду — невідомо. В хорватів було дето п’ятнадцять, аж поки вони остаточно не відновили територіальну цілісність своєї держави і зараз прекрасно собі живуть та процвітають в качестве посіпак НАТО і ЄС.