Максим Кац: Украина. Мое мнение

Максим Кац

На протяжении года я не писал ничего по этой теме, потому что ничего не понятно, и позиция не формировалась. Сейчас сформировалась. Это не истина в последней инстанции, не новости, не информирование — только моё мнение.

Начнём с самоопределения. Я никогда не понимал всех этих националистических штучек, что, типа, одна нация круче другой по умолчанию, потому что такими создал их Бог. У меня отец и вся ветка родственников по его линии евреи, а мать и вся её ветка русские. С таким замесом довольно сложно было свалиться в какой-либо национализм, еврейский или русский.

Я провёл детство в Израиле и там было много еврейского национализма, но я никогда его не понимал и всегда самоопределялся там как русский. Когда в Израиль приезжал российский футбольный клуб или тем более сборная, я всегда брал триколор и шел на стадион в гостевой сектор, среди одноклассников проводил политинформацию о том, что в России нормальные люди живут, а не неандертальцы, а во время чемпионата мира по хоккею ездил в спортбары, чтобы поболеть там за Россию.

ПОБРАТИМ АЕРОПОРТУ. Репортаж із с. Піски від Докутолока (17 фото)

Піски штурмують, аеропорт здали, всі умерли і всьо пропало... іноді, сидячи у Пісках чи навіть на базі ДУКу, можна живіт надірвати читаючи новини і коментарі на фейсбуку. Навіть за рік більшість наших громадян не випрацювала імунітет до панічних атак.

Але коли комбат Чорний говорить, що "у Пісках жесть" — це значить там реально жесть! А якщо друг Барс починає вигрібати гранати із усіх загашників, навіть із самих дальніх — то скоріше всього словом "жесть" не обійдеться. Другу добу Піски і аеропорт мішає із землею москальська арта, знаю, що комбат буде вирушати на передок і само собою падаю йому на вуха щоб взяв і мене. Він спочатку, як справжній отаман, двічі відмовляється (точніше просто морозиться), а потім питає: "Що ти там будеш робити?"...схоже моя відповідь Чорного задовольнила, бо дає команду на збір.

Потайки пакую апаратуру, бо на базі ще двоє фотографів Tom та Loui які уб"ють мене, якщо дізнаються, що я їду без них. Вони круті і сміливі хлопці, але, з огляду на ситуацію, двоє іноземців, які нікого і нічого не розуміють — реальний тягар. Пощастило, що їх відволікли на святкування іменин друга Смереки, і поки вони гризуть святкові наїдки — я по-тихому пакуюсь у машину.