Я знаю, что мы победим. Я знаю, что все получится. Я знаю...

Мне трудно объяснить, почему я никогда не уеду из Украины. Мне трудно объяснить, почему я не смогу жить в другой стране. Еще труднее мне объяснить, почему эта страна так важна для меня. И кто я теперь такой.

Я родился и вырос в Киеве, где по-украински практически никто не говорил. Но я люблю украинский язык и считаю его родным. Я вырос в российском информационном пространстве. Но свободен от его оков и русского мира. Я наполовину русский и ношу русскую фамилию. Но во мне нет ни капли русского.

Я был совсем еще зеленый пацан, когда случился теракт на Дубровке, когда случился Беслан, когда были теракты в метро и взрывали многоэтажки. Но это были мои трагедии. Я не был частью русского мира. Это не требовалось, чтобы стоя у экрана телевизора всем сердцем переживать трагедию России. Это была человечность. Но мне трудно объяснить, почему годы спустя, когда под визги и крики бешеных деградантов убивают тысячами украинцев, никого в России это не интересует.

Щодо отримання перепусток для в'їзду на неконтрольовану територію АТО та виїзду з неї

Відсьогодні почав діяти тимчасовий порядок в'їзду на неконтрольовану територію та виїзду з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства). 

Запровадження режиму пропуску – це логічний крок для зменшення терористичної загрози, недопущення проникнення бойовиків, диверсантів, найманців і зброї на територію мирних регіонів для їхньої дестабілізації, сіяння панічних настроїв та залякування громадян.

Уся відповідальність за скоєння злочинів проти мирних людей лежить на терористах та російських військових. Останнім часом різко зросла кількість вибухів у багатьох українських містах, які призвели до жертв серед цивільного населення та зруйнування інфраструктури. Знищуючи залізничні колії, терористи відрізають Донбас від усієї України, залишаючи його населення заручниками злочинних дій бандитів.

Тому влада вживає рішучих заходів упередження та протидії загрозам зухвалої агресії з боку російських терористів та диверсантів. Робиться усе можливе для убезпечення мирних громадян, які виявили бажання залишити контрольовану терористами територію т.зв. «ДНР» та «ЛНР», — функціонування пунктів пропуску чітко узгоджується з оперативною обстановкою, вибираються найбільш безпечні для цивільного населення маршрути, прораховується можлива завантаженість аби уникнути черг. 

Война разогревается. Будет тяжело. Надо выстоять

Один з епізодів бою українських військових з російськими окупантами 
у місті Щастя Луганської області 18.01.2015

Для избежания паники, истерики и паранойи.

1. Война — не телешоу и не компьютерная игра. Война — это ад. Там гибнут люди. В том числе совершенно мирные, в том числе — дети. Эту очевидную истину многие предпочитают игнорировать. Про личное. У меня есть два случая. Первый. Знал я парня. Знал — 2 недели. Помогал ему и его коллегам собирать его в армию. Отличный добрый хороший парень. Умный и приветливый. Мы бы с ним подружились. Через 2 недели он уехал. Еще через месяц попал на фронт. Еще через месяц погиб. В победном для нас сражении. Война. Второй случай — мои беженцы. Семья из Луганска, отцу которой оторвало голову. В родном доме. Сепарским снарядом. Или не сепарским. Они хотят верить что сепарским, и я хочу верить. Хотя бывает всякое. Война. Это так. Для начала. Без иллюзий.