Зусилля Кремля, спрямовані на зрив спроби президента України переобратися на другий термін, створюють проблеми для українських лібералів
Президента Петра Порошенка раніше ніхто не уявляв символом майбутньої України. Сьогодні він спримається, як її остання надія.
З наближенням 31 березня 2019 року, дати президентських виборів, Росія активізувала зусилля з надання впливу на передвиборчу гонку. У недавньому звіті розвідувальних служб США говориться про те, що Кремль прагне використати цілий «ряд інструментів», щоб «скористатися крихкою економікою Києва, широко поширеною корупцією, кібер-вразливістю і громадським невдоволенням».
Яка ж їхня мета? Перемогти Порошенка і привести до влади менш антиросійсько-налаштований уряд.
У результаті іноземні дипломати і західні уряди приходять до парадоксального усвідомлення: Порошенко – лідер, чиї повільні темпи реформ часом не виправдовували їхніх надій на швидкі зміни, тепер залишається їхнім найкращим і єдиним шансом втримати Україну від зворотного дрейфу в бік орбіти впливу Росії.
ВАЖЛИВО НЕ ДОПУСТИТИ НЕДООЦІНКИ ГЛИБИННОГО БАЖАННЯ ПУТІНА ВІДНОВИТИ СВІЙ ВПЛИВ НА УКРАЇНУ
Для Президента Росії Владіміра Путіна не так важливо, хто саме переможе на виборах в Україні. Головне, щоб це не був Порошенко.
Перемога будь-якого з двох лідерів гонки, які залишаться – політично недосвідченого коміка Володимира Зеленського та політичного старожила з лівими поглядами Юлії Тимошенко, чия політика може привести до розриву відносин України з Міжнародним Валютним Фондом, – може привести до дестабілізації ситуації всередині країни і відкрити двері для ще більшого впливу Владіміра Путіна.
Основний мотив Путіна полягає не стільки в тому, щоб обрати дружнього Кремлю президента, а й в тому, щоб зовсім ясно дати зрозуміти будь-якому майбутньому президентові України, що відмова йти на поступки Кремлю призведе до політичної загибелі.
Причини спроб Кремля зірвати кампанію Порошенка також є глибоко особистими.
Коли Порошенко прийшов до влади п'ять років тому, він презентував себе як прагматичного кандидата, що ратує за мир. З урахуванням його бізнесу та успішного фінансового стану він також мав репутацію прагматичного політика, відкритого для укладення угод. Путін, ймовірно, думав, що залишені позаду ділові інтереси Порошенка в Росії змусять його піти на компроміс.
НА ТЛІ ЦИХ СВІДЧЕНЬ ВТРУЧАННЯ РОСІЇ, ТАК ЧАСТО КРИТИКОВАНИЙ ПОРОШЕНКО ПОЧИНАЄ ЗДАВАТИСЯ БАГАТЬОМ ЗАХІДНИМ СПОСТЕРІГАЧАМ СТРАТЕГІЧНО ОБҐРУНТОВАНОЮ АЛЬТЕРНАТИВОЮ
Але навпаки, український президент виявився грізним противником: Порошенко використовував дипломатичні навички, щоб заручитися широкою підтримкою на Заході серйозних економічних санкцій проти Росії.
В Україні Порошенко зменшив культурний вплив Росії, заборонивши російські телеканали і соціальні мережі, а також заохочуючи використання української мови у засобах масової інформації та у школах. Він також успішно лобіював створення незалежної української православної церкви. Цей релігійний розкол завдав серйозного удару по історичних домаганнях Москви на Київ і обійдеться російській церкві у мільйони доларів, якщо говорити про об'єкти церковної власності, а також значно послабить вплив в Україні її "м'якої сили".
Не в останню чергу українському лідеру також вдалося переконати Сполучені Штати надати Україні смертоносну оборонну зброю, а також відновити українську військову промисловість і створити сильну Армію.
Все це стало суцільним головним болем для Путіна, який очікував, що Україна зів'яне під впливом російської агресії і заходів по дестабілізації. Зараз він просто не може винести навіть думки про те, що Порошенко зможе виграти ще один президентський термін.
Згідно з даними СБУ, з початку сезону виборчої кампанії Росія вже використала сотні мільйонів доларів, намагаючись вплинути на вибори в Україні і зірвати їх.
Кремль прагне підвищити політичну температуру в країні, просуваючи міжетнічні та міжконфесійні конфлікти і зображуючи Порошенка безпорадним лідером, який не здатний підтримувати порядок.
Також активізувалася кампанія з дезінформації, розгорнута в соціальних мережах, і кібератаки, спрямовані проти українських чиновників і Центральної Виборчої Комісії, яку російські хакери атакують щодня, іноді й щогодини.
Злив даних з невідомого джерела, опублікований минулого місяця українською антикорупційною організацією, що фінансується Заходом, який засуджує партнерів Порошенка в порушеннях, також допускає можливість того, що ці дані могли бути частково підроблені Росією або дружніми їй гравцями.
Кремль також закладає основу для своєї кампанії проти Порошенка, розширюючи можливості дружніх Кремлю бізнесменів і політиків за допомогою привабливих угод і доступу на ринки.
Цьому є безліч прикладів. Один з провідних українських проросійських політиків Віктор Медведчук, чия дочка є хрещеною донькою Путіна і чия дружина нещодавно була визнана мажоритарним власником компанії, яка в минулому році виграла тендер на розробку прибуткового російського нафтового родовища, впливає на кілька телевізійних каналів. Тарас Козак, народний депутат і впливовий імпортер російського дизельного палива, а також співвласник російської компанії – виробника зброї, придбав популярний телеканал 112. Олігарх Дмитро Фірташ, який заробив мільярди, будучи підтриманим Росією посередником в торгівлі газом на початку 2000-х, володіє "Інтером" – також популярним телеканалом, на якому в міру наближення виборів не припиняють транслюватися потоки критики на адресу Порошенка.
Масштаби втручання Росії в українську політику можуть деяким здатися неймовірними. Але важливо не допустити недооцінки глибинного бажання Путіна відновити свій вплив на Україну.
На тлі цих свідчень втручання Росії так часто критикований Порошенко починає здаватися багатьом західним спостерігачам стратегічно обґрунтованою альтернативою.
Звичайно, оцінки його президентства залишаються змішаними. Незважаючи на деяке економічне зростання, для більшості українців, чия середньомісячна заробітна плата в грудні становила 390 доларів, ситуація не поліпшується. І хоча він контролює заходи з протидії корупції, критики звинувачують його в повільних темпах реформ, у тому числі і тих, що стосуються судової системи.
Але які альтернативи? Його суперники, ймовірно, послаблять зв'язки України із Заходом або ж створять невизначеність, відкотивши назад недавно досягнутий прогрес.
Західні політики усвідомили, що, можливо, в їхніх інтересах прийняти досягнення Порошенка і закрити очі на його недоліки. Українські патріоти-ліберали теж доходять такого ж висновку.
Як нещодавно заявив Ярослав Грицак, один з найвідоміших громадських інтелектуалів України: «Головне рішення, яке повинні прийняти ліберали сьогодні, – це підтримати Порошенка у першому турі або дочекатися другого».
©
Адріан Каратницький, старший науковий співробітник і один з директорів Ініціативи "Україна в Європі", проекту "Атлантичної Ради" (Atlantic Council).
Джерело:
Укрінформ
До теми:
Ярослав Грицак "
Чуда не буде"
Мирослав Маринович "
Чому я голосуватиму за Петра Порошенка"
