Коломойський проти народу України: схема розводу

Кожен процес для нормального аналізу важливо проглядати у його логічній послідовності:

1) Коломойський спершу воює за Україну у 2014 році, але не як за Державу, а як за свій город.

2) У 2015 році він хоче за свій "подвиг" багато ништяків. Але йому не обломилося. Олігархів поступово відтісняють від центру прийняття рішень (я зараз не кажу, що все стало класно та ідеально, але саме вплив Коломойського/Пінчука/Ахмєтова тоді зменшився).

3) 2015-й — Коломойський розсварився з Порошенком остаточно і починає готувати виборчий проект «Слуга народу». Рейтинги Порошенка зриваються у піке.

4) Два подєльнічка — Коломойський і Боголюбов — у 2015–2016 рр. виводять на підставні фірми через кредити гроші ПриватБанку. Фактично банкрутують власний банк. Там трошки капнуло в офшорку Кварталу95, співвласником якої на той час був Найвеличніший лідер сучасності.

5) Нацбанк констатує банкрутство ПриватБанку і у режимі форс-мажору пропонує націоналізувати банк. Для того, щоб не поховати банківську систему країни (70% зарплатних карт — у ПриватБанку). ВЛАСНИКИ ПОГОДЖУЮТЬСЯ. УГОДА ПІДПИСУЄТЬСЯ, Нацбанк вливає в ПриватБанк понад 155 мільярдів гривень. Для порівняння: у бюджеті 2017 року це було більше, ніж бюджет оборони і МВС разом узятих. Вони хакнули нас на річний бюджет сектору обороноздатності!!!

6) ПриватБанк, новим власником якого є Україна, почав судитися з колишніми власниками.

Він мав бути Робін Гудом, а став...

Що ми маємо?
Абсолютно непрофесійну владу, яка не розуміє чим вона керує і до яких наслідків призведе їх недолуге управління. Причому, до фатальних наслідків і для ключових владних гравців.

Очевидно, що русофільські настрої у владі і підігрування Кремлю після призначення Єрмака лише посилюються. Путін терпляче, але швидко вбудовує в архітектуру влади України власних агентів, щоб знищити патріотів, розвалити армію, безкоштовно дискредитувати і безкровно окупувати Україну.Очевидні провали в економіці, повне ігнорування потреб українського бізнесу, нерозуміння світових тенденцій і відсутність знань, як реагувати на них.

Жодна глобальна обіцянка Зеленського не виконана. Дива не сталося. Можна про все що завгодно домовлятися у владних кабінетах, мати підтримку олігархів, давати будь-які обіцянки, планувати фантастичні сценарії і малювати привабливі схеми — проте голосують і підтримують тебе люди, платники податків, твої виборці. 73%, 51%, 25%, 3%...
І коли вони розуміють, що змін не настало, обіцянки провалені і можливо їх навіть не планували виконувати — наростає народне обурення, що переростає у ненависть. Спершу тебе ненавидять 10%, далі 25%, згодом 50%, і за короткий час негативний рейтинг суттєво більший за позитивний.

Відеоролики вже не працюють, веселі фото в інстаграмі і заклинання в фейсбуці, що все добре — викликають відторгнення. Словам не вірять, а справ немає.

Алёна Подгорная: Нам стыдиться нечего. Наоборот!

Попалась на глаза картинка "Армия! Мова! Ремня!", и теперь не могу уснуть, пока вам своё фе не выскажу.

Что делают нормальные люди, когда на их детей нападают? Правильно. Становятся на защиту. Прав ребёнок, не прав... Неважно. Чужие не имеют права ругать наших детей.

Теперь по поводу Миши.
Он вам всем что-то должен?
Соответствовать чему-то там? Чьим-то представлениям о детях? Неважно, порохобот вы или нет. Любя журите мальчонку или истекаете ядом, как портнов.

Миша — отдельная личность. Пережившая в своём подростковом возрасте всю грязь и все нападки на семью, на отца, пропустившая через себя мемасик сынПорошенко.
Вы ж не думаете, что в частной школе он был изолирован от этого всего? От родителей был изолирован. Видел их редко и заёбанными. А от грязи — нет. Всё прошёл. И предательство, когда видос, где ему плохо, вывалили в сеть. Его же друзья и вывалили. Или продали, что не суть важно.
Год перед выборами был особенно ярким. Представьте себя на месте Миши. Легко? Думаете, что деньги — они всё решают, да? Что если папа богатый и знаменитый, то душа не болит?

Таня Адамс: мы проебали своего Конрада Аденауэра...

«Лучше у меня будет половина Германии, но целиком, чем вся Германия, но наполовину», прочитала я, озадачилась и полезла шерстить интернет. Потому что там, где у всех людей знания по истории, у меня Чапаев и пустота. Только без Чапаева. Терпеть её не могу с детства и с учителем очень не повезло. Но иногда история бывает интересной и весьма поучительной.

Оказалось, что цитата эта принадлежит одному немцу, Конраду Аденауэру. В 1949-м году его избрали канцлером послевоенной Германии, хоть он не был молод (73 года) или забавен и хуем на рояле не умел.

«Путін для мене — це зло!», або Кого слухав в Лондоні син Порошенка? (розслідування в стилі "реп")

От чесно — пройшов би повз теми Михайла Порошенка, як повз закритого бару.
Тим більше, що і так відомо, що "син Порошенка" найкращий початок будь-якої фрази.
Тим більше, що лізти в тему взаємин "батьки і діти", особливо, коли стосується виховання - немає ніякого бажання. Ніколи.

Однак. З цим носилися, розмахували і волали. Тупотіли, і грюкали як сабвуфер.
А коли тебе несподівано поселили поруч з гуркітливим нічним клубом — завжди хочеться взяти рушницю, і зайти подивитися "А що там власне?" На предмет чемного прохання "поводити себе тихіше".
Так що довелося влазити в весь цей реп. І йти по дротах до джерела нав'язливого звуку.
Ні, я не адвокат. Але дуже люблю, коли панують факти.

Що ми маємо на вході (за версією тих, хто слухав в переказі)?
Син Порошенка був в Лондонському клубі на концерті репера Фейса. Вигукнув зі сцени "росіяни в Лондоні!", після чого почав скандувати щось про росію (але це не точно).

Ну, я, зізнаюся, від такого розкладу охрінів. І після цього довелося лізти в прямі джерела. Бо з одного боку рука потягнулася до лозини, а з іншого — щось не складалося ніфіга.