Доброго ранку, друзі! Дід привично займає своє місце на бойовом посту сільського наблюдатєля, як робить це уже рівно сім місяців майже єжеднєвно. Врем'я в нас воєнне, не розслабляємся і спокійно робимо те, що кожному належить робити. Вчора на всіх фронтах був трудний день, обстановка гаряча, а наша задача спокойно, без паніки та істєріки розбиратися в суті проісходящих собитій. Ітак, вмощуємся зручненько і читаєм уважненько. Да! Про кохве не забудьте. Або чай. Словом, вмощуйтеся поудобнєє.
Центральні собитія вчорашнього дня безумовно розгорталися в зоні АТО. Суть проісходящого там — отчаянні попитки Хуйла влаштувати нам Іловайськ-2, після чого хунта, по замислу Москви, має послушно сісти за стіл переговорів на продиктованих Кремльом условіях. Відхід Армії з блокпосту 31 та з Донецького аеропорту має, по ідеї, удовлєтворить цим сподіванням Хуйла. І ми скоріше за все станемо свідєтєлями вироблення якогото очередного пакетного соглашенія, умовно назвемо його Мінськ-2.
Тобто, якщо минулого року після Іловайська ми получили Мінськ, то зараз логічно очікувати приблизне повторення роботи цього алгоритму. Риторика і заяви, які долинають до нас із Берліна, де вчора работали міністри іностранних дєл нормандської группіровки, також свідчить, що ми на порозі досягнення сторонами якогото нового соглашенія, яке переросте в очередне в’ялотєкуще перемир’я. Якими будуть условія перемир’я можемо предполагать лише пріблізітєльно, но об етом нижче. Однако підстав для паніки і істєріки ніяких нема. Це, друзі, лише другий етап війни, скільки їх ще буде попереду — невідомо. В хорватів було дето п’ятнадцять, аж поки вони остаточно не відновили територіальну цілісність своєї держави і зараз прекрасно собі живуть та процвітають в качестве посіпак НАТО і ЄС.
