Все уже привыкли, что террористы перемирия не соблюдает, а ситуативно используют в своих целях.
Сегодня перемирие. Ведутся работы по разбору завалов и поиску тел погибших. Координационный совет, ОБСЕ, СМИ, все дела.
Показ дописів із міткою Донецький аеропорт. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Донецький аеропорт. Показати всі дописи
Роман Доник: Об отводе тяжелого вооружения все думают с неохотой и все понимают, что отводить его нельзя
Что-то сегодня в районе ДАП, тихо так, что аж звенит в воздухе с непривычки. Почти сутки. Перед этим обстрелы не прекращались. В Песках много 300х, есть к сожалению и двухсотые. Все целый день ходят настороже и как-то собраннее, чем в дни интенсивных обстрелов. Каждую секунду небо может обрушиться тоннами металла.
Сергей Лойко: В ТУМАНЕ
Максим сидел с товарищем внутри сожженного МТЛБ (многоцелевого транспортера легкого бронированного). Пахло гарью, сыростью, смертью и еще чем-то таким, о чем Макс старался не думать.
Товарищ молчал. Еще пару дней назад они также сидели вместе в полуразрушенном доме в Водяном (дачный поселок на окраине Донецка, рядом с Аэропортом), ели с ножа едва разогретую тушенку, пили обжигающий губы чай, смеялись, травили анекдоты, вспоминали жизнь до войны.
Сейчас у товарища осталось только какое-то подобие его прежней широкой улыбки. От лица остались только зубы. Не было больше ни губ, ни носа, ни глаз. Одни угольки...
Они вернулись сюда рано утром в густом тумане, спрятали грузовик за какой-то руиной в ста метрах и шли, крадучись, по снежно-пепельной жиже, стараясь не спотыкаться о куски искореженного железа, остовы каких-то развороченных, разбросанных конструкций, комья вывовороченной черной земли вокруг глубоких, еще дымящихся местами воронок.
Их было пятеро: четверо бойцов и командир взвода, 32-летний младший лейтенант Максим Бугель, бывший менеджер компании сотовой связи из Львова.
Они тащили с собой носилки и большие черные пластиковые мешки. Их задача была забрать своих мертвых с поля боя. По сведениям разведчиков, четверо 200-х все еще лежали внутри и возле сгоревшего МТЛБ, на краю взлетного поля донецкого аэропорта, рядом с разрушенной контрольной башней.
Товарищ молчал. Еще пару дней назад они также сидели вместе в полуразрушенном доме в Водяном (дачный поселок на окраине Донецка, рядом с Аэропортом), ели с ножа едва разогретую тушенку, пили обжигающий губы чай, смеялись, травили анекдоты, вспоминали жизнь до войны.
Сейчас у товарища осталось только какое-то подобие его прежней широкой улыбки. От лица остались только зубы. Не было больше ни губ, ни носа, ни глаз. Одни угольки...
* * *
Они вернулись сюда рано утром в густом тумане, спрятали грузовик за какой-то руиной в ста метрах и шли, крадучись, по снежно-пепельной жиже, стараясь не спотыкаться о куски искореженного железа, остовы каких-то развороченных, разбросанных конструкций, комья вывовороченной черной земли вокруг глубоких, еще дымящихся местами воронок.
Их было пятеро: четверо бойцов и командир взвода, 32-летний младший лейтенант Максим Бугель, бывший менеджер компании сотовой связи из Львова.
Они тащили с собой носилки и большие черные пластиковые мешки. Их задача была забрать своих мертвых с поля боя. По сведениям разведчиков, четверо 200-х все еще лежали внутри и возле сгоревшего МТЛБ, на краю взлетного поля донецкого аэропорта, рядом с разрушенной контрольной башней.
Бачо Корчилава: Я такое не раз видел в своей стране, уже после того, как закончилась война...
Знаю, что получится эмоционально, но не сказать не могу. Заранее приношу извинения всем тем, кого это не касается. Это адресовано конкретным людям, которые поймут сами и которые сегодня тут активно комментировали пост, написанный мной о том, что в украинских печатных СМИ проявляется тенденция дискредитации процесса мобилизации и активно критикуется решение предоставлять на границе справки из военкомата.
 |
| Тамаз Сухиашвили |
Тут многие мне рассказывали про закон, про какие-то привилегии, про деньги и несогласие с властью, требовали, чтобы все сделали, как того хотят они, и только потом обещали, что они подумают о том, идти или нет защищать свою страну. Так вот, что мне хочется сказать этим людям. Не так давно в Донецком аэропорту погиб мой земляк, Тамаз Сухиашвили, человек, который служил в войсках специального назначения Минобороны Грузии, участвовал в миссиях в Афганистане, Ираке, в войне 2008 года, имел все льготы и хорошую зарплату. Еще у него была семья, двое маленьких детей, но в момент, когда в Украине началась война, он уволился из рядов Вооруженных сил Грузии, прилетел в Киев и вступил добровольцем в украинское подразделение. Он как иностранец не имел ни льгот, ни денежного довольствия, ни перспективы получить звания или должность. Он просто приехал защищать страну, которая всегда в тяжелые моменты для нашей Родины протягивала нам руку помощи... Он просто верил в людей, живущих здесь, и верил, что Украина не чужбина для грузин. И он не ошибался.
Александр Шульман: Буду краток. Срезать Дебальцевский выступ противнику не удалось
Если похоронили, кто их там бьёт? Легион НАТО? Судя по нашивкам от Туки — да.
Что же там на самом деле происходит?
"Сепары деморализованы, возможное наступление на Пески сорвано"
Шість тез про Крути, або Що не так із традиційним баченням подій 29 січня 1918 року
У масовій свідомості міцно вкоренився образ Крут як героїчного бою трьохсот юнаків проти незліченних більшовицьких орд, які своїми життями прикривали Київ, бо, мовляв, бездарна влада не потурбувалася про захист столиці. Коли ці тези виголошують люди з націоналістичними переконаннями, до набору обов’язково додається ще нагадування, що майже все поголовно керівництво УНР станом на 1917 — початок 1918 року було соціалістами. Також традиційним стало порівняння Крутів з Фермопілами. В усіх варіантах і варіаціях міфу маємо акцент на особистому героїзмі, самопожертві й трагічній загибелі у нерівному бою.
Тим часом, з цієї «канонічно-всенародної» версії, з точки зору історика, на кожному кроці стирчать незручні кути й неточності. Нижче — аналіз усіх слабких місць традиційної версії та чим загрожує її тиражування у сучасній Україні.
1. Кількість учасників бою і загиблих. «Традиційна» версія повідомляє нам, що «більшовицьким ордам» протистояли всього 300 студентів і майже всі з них або загинули в бою, або потрапили у полон і були там закатовані. Насправді, тільки студентів було 600 осіб (4 сотні розрахунком по 150 осіб на сотню). Крім них, участь у бою брали артилерійська батарея сотника Лощенка, група офіцерів з раніше сформованого штабу та частини «Вільного козацтва» — за найскромнішими підрахунками, з українського боку було щонайменше 800 учасників бою. Студентів, за свідченнями командира бою Аверкія Гончаренка прислали, як допоміжну частину. Точна кількість загиблих не відома досі — А. Гончаренко у спогадах говорить про 250, сучасні оцінки — 70–100 осіб. При цьому більшовиків загинуло щонайменше 300.
2. «Безборонні діти» — одна з улюблених тез «традиційної версії», яка акцентує на молодому віці учасників та нестачі набоїв. Поетичним висловленням цієї тези стала поезія Олекси Стефановича «Крути»: «Дайте набоїв!.... Набоїв — нема. В полі далеко набої….». Насправді у бою під Крутами брала участь мінімум одна артилерійська батарея під командуванням сотника Лошенка, а, за деякими свідченнями, ще й батарея під командуванням Алмазова. Самі крутянці виїхали на позицію зі стрілецькою зброєю і запасом амуніції.
Тим часом, з цієї «канонічно-всенародної» версії, з точки зору історика, на кожному кроці стирчать незручні кути й неточності. Нижче — аналіз усіх слабких місць традиційної версії та чим загрожує її тиражування у сучасній Україні.
1. Кількість учасників бою і загиблих. «Традиційна» версія повідомляє нам, що «більшовицьким ордам» протистояли всього 300 студентів і майже всі з них або загинули в бою, або потрапили у полон і були там закатовані. Насправді, тільки студентів було 600 осіб (4 сотні розрахунком по 150 осіб на сотню). Крім них, участь у бою брали артилерійська батарея сотника Лощенка, група офіцерів з раніше сформованого штабу та частини «Вільного козацтва» — за найскромнішими підрахунками, з українського боку було щонайменше 800 учасників бою. Студентів, за свідченнями командира бою Аверкія Гончаренка прислали, як допоміжну частину. Точна кількість загиблих не відома досі — А. Гончаренко у спогадах говорить про 250, сучасні оцінки — 70–100 осіб. При цьому більшовиків загинуло щонайменше 300.
2. «Безборонні діти» — одна з улюблених тез «традиційної версії», яка акцентує на молодому віці учасників та нестачі набоїв. Поетичним висловленням цієї тези стала поезія Олекси Стефановича «Крути»: «Дайте набоїв!.... Набоїв — нема. В полі далеко набої….». Насправді у бою під Крутами брала участь мінімум одна артилерійська батарея під командуванням сотника Лошенка, а, за деякими свідченнями, ще й батарея під командуванням Алмазова. Самі крутянці виїхали на позицію зі стрілецькою зброєю і запасом амуніції.
Комбат "Чорний": Аеропорт не здано!
Українські військові залишили старий і новий термінали аеропорту, але велика частина летовища і досі перебуває під їхнім контролем. Про це Громадському повідомив командир 5-го окремого батальйону «Правого сектора» з позивним «Чорний».
«Було б злочином, якби командування відправило бійців туди тримати ці уламки. Зараз утримують приміщення, які обороноздатні. До яких можна доїхати і довезти боєприпаси. Всі висоти – метеовишка, деспетчерська вишка, пожежна вишка — утримуються. Приміщення, які в нормальному стані і дозволяють контролювати територію аеропорту», — запевнив «Чорний».
Маєм налаштуватися на тривалу боротьбу, гартуючи залізну волю і спокійну впевненість в Перемозі (Обзор мірових новостєй від діда Свирида. 22.01.2015)
Доброго ранку, друзі! Дід привично займає своє місце на бойовом посту сільського наблюдатєля, як робить це уже рівно сім місяців майже єжеднєвно. Врем'я в нас воєнне, не розслабляємся і спокійно робимо те, що кожному належить робити. Вчора на всіх фронтах був трудний день, обстановка гаряча, а наша задача спокойно, без паніки та істєріки розбиратися в суті проісходящих собитій. Ітак, вмощуємся зручненько і читаєм уважненько. Да! Про кохве не забудьте. Або чай. Словом, вмощуйтеся поудобнєє.
Центральні собитія вчорашнього дня безумовно розгорталися в зоні АТО. Суть проісходящого там — отчаянні попитки Хуйла влаштувати нам Іловайськ-2, після чого хунта, по замислу Москви, має послушно сісти за стіл переговорів на продиктованих Кремльом условіях. Відхід Армії з блокпосту 31 та з Донецького аеропорту має, по ідеї, удовлєтворить цим сподіванням Хуйла. І ми скоріше за все станемо свідєтєлями вироблення якогото очередного пакетного соглашенія, умовно назвемо його Мінськ-2.
Тобто, якщо минулого року після Іловайська ми получили Мінськ, то зараз логічно очікувати приблизне повторення роботи цього алгоритму. Риторика і заяви, які долинають до нас із Берліна, де вчора работали міністри іностранних дєл нормандської группіровки, також свідчить, що ми на порозі досягнення сторонами якогото нового соглашенія, яке переросте в очередне в’ялотєкуще перемир’я. Якими будуть условія перемир’я можемо предполагать лише пріблізітєльно, но об етом нижче. Однако підстав для паніки і істєріки ніяких нема. Це, друзі, лише другий етап війни, скільки їх ще буде попереду — невідомо. В хорватів було дето п’ятнадцять, аж поки вони остаточно не відновили територіальну цілісність своєї держави і зараз прекрасно собі живуть та процвітають в качестве посіпак НАТО і ЄС.
Донецкий аэропорт: предварительные итоги
 |
| Донецкий аэропорт 15.01.2015 |
1. День (21.01.2015) в Донецком аэропорту, судя по всему, остался за русней. Хотя ничего необратимого не случилось. Хотя если новый терминал окончательно рухнул — Донецкий аэропорт утратил значение как оборонительный узел, и кроме как опорный пункт в дальнейших тактических расклада использоваться не может.
2. Сравнение с Иловайском смотрятся просто глупостью или желанием сознательно разогреть ситуацию — масштабы и близко несравнимы.
3. На остальных участках фронта наши войска ситуацию контролируют.
4. Русня бросила в действие значительную мощь своей военной машины, наши обороняются как могут и как умеют. Умеют, судя по всему, очень достойно. Потери русни — огромные.
Враг понимает, что войти в Терминал с боем у него нет ни одного шанса!
Очень хочу спать, но напишу несколько слов "по горячим следам", поскольку интернет и "гражданка" гудят, ревут и стогнут, як Днiпро широкий.
Обстановка на передке непростая, временами и местами — тяжёлая, но не безнадёжная и под контролем. Пока там опытные ребята, практически год воюющие — переживать нужно за то, что происходит в Киевских кабинетах и штабных палатках неглубокого тыла. А не на передовой. Сегодня за Мариком в Волновахе произошла трагедия — обстрелян блок-пост, погибли люди. Вечная им память и пухом земля... В донецком аэропорту с разной степенью интенсивности идут то бои, то перестрелки, то арт-дуэли. Я общался с ребятами в порту, с Лёшей Куполом, с командирами 79 аэромобильной бригады, которые долго держали оборону аэропорта и окрестностей, и не по наслышке знают обстановку, дислокацию, возможности и подводные камни.
Обстріл донецького аеропорту 11.01.2015
Сьогодні (11.01.2015) терористи ДНР і ЛНР активізували атаки, в тому числі на аеропорт в Донецьку. Мої бійці неодноразово повідомляли про вибухи, які вони чули на веб-камеру, та робили скріншоти вибухів, а одна хороша людина записала відео обстрілу аеропорту градами.
Eugene Dokukin (11.01.2015 22:05)