Тарас Чорновіл: "Трохи відпочивши й підкріпившись, вони повернуться вбивати українців"

З сьогоднішнім так званим обміном просто бракує слів. Єдина надія, що вся ця правляча гопота колись за це заплатить належну ціну. Не знаю, чи встигнемо догнати Зеленського з Коломойським, коли вони втікатимуть з країни, але пробачення немає бути нікому.

Чому така жорстка оцінка, а не переможні реляції вслід за зеленою командою? А ви задумайтеся над такими деталями:

• З 2014 року було проведено десятки й навіть сотні обмінів та інших видів повернення наших громадян з полону. З рук московських терористів вирвано понад 3500 наших полонених. Саме полонених у своїй абсолютній більшості. Не зважаючи на всі забаганки Путіна, які ретранслювали його терористичні найманці, ми віддавали на той бік саме тих осіб, які визначені Мінськими домовленостями, тобто учасників бойових і інших дій у ході війни на Донбасі. Серед них були російські військові, розвідники, члени диверсійних груп, представники місцевих окупаційних адміністрацій. Іноді дуже не хотілося вертати персонажів, які мали б отримати заслужене в наших судах. Але така логіка війни: військових і колаборантів обмінюють, щоб повернути своїх бійців.

Чотири базових негативи рішення про внесення до списків на обмін осіб, які засуджені чи є підозрюваними чи обвинуваченими у вбивствах українських громадян

Перший стосується правової основи такого рішення. Осіб, які засуджені чи є підозрюваними чи обвинуваченими у вбивствах, відпускають на волю з політичних мотивів. Українське законодавство такого не передбачає. Тобто вимога Генерального прокурора Рябошапки про звільнення таких осіб з-під варти означає, що цим особам дають можливість уникнути кримінальної відповідальності за скоєні злочини. Такі дії Генерального прокурора самі по собі є кримінальним злочином. І це лише справа часу, коли постане питання про притягнення його за це до кримінальної відповідальності.

Аргумент, що це нестандартна ситуація, не витримує жодної критики. Хочете дати можливість певним особам уникнути кримінальної відповідальності за найтяжчі злочини — ухвалюйте парламентом політичне рішення та затверджуйте закон про амністію. Але тоді це жахливе рішення ухвалюється законодавцями. Як це і передбачено Конституцією України.

Москва убила Шеремета случайно и использовала для статистики

Павел Шеремет мог выпить чай с «Полонием» или с «Новичком». Мог выпасть из окна, подобно ряду журналистов в РФ. В обоих вариантах говорили бы о несчастном случае и делились бы подозрениями, что это не так. Его могли убить по-тихому вечером и все бы гадали: это заказное или случайное убийство при встрече с какими-то отморозками. Но его демонстративно взорвали в автомобиле 20 июля 2016 года в самом центре Киева вблизи «Золотых ворот», чем сняли версии о несчастном случае, самоубийстве и т.п.

Впрочем, взрыв оставил один вариант случайного убийства, который был озвучен уже 20 июля, но вскоре исчез из рабочих версий расследователей. Собственником автомобиля, в котором погиб Шеремет, была та самая Олена Притула, которая «Украинская правда», Гонгадзе, деньги на квартиру правдорубу Сергею Лещенко и т.д. В её квартире в качестве неофициального мужа и жил Павел Шеремет после того, как в 2012 году уехал из Москвы и стал сотрудничать с «Украинской правдой» и её будущим антиподом радио «Вести». Теми самыми, которые москвофильская газета «Вести» и Игорь Гужва с сайтом «Страна.ua», за закрытие уголовных дел против которого и Шария с весны хлопочет Андрей Портнов.

Донбас — це Україна, але це точно не суперприз, заради якого можна йти на приниження

"Я скажу вам відверто – якщо завтра нам повернуть нашу землю, наш тимчасово окупований Донбас, то я можу ще десять разів потиснути руку (Путіну)».

Ці слова сказав Президент України Володимир Зеленський. І цими словами, до речі вже не вперше, він підкреслив, що готовий на все (навіть на приниження держави та нації) заради повернення Донбасу. А пориватися і демонструвати палке бажання тиснути руку особі, за наказом якої вбивали та катували твоїх співгромадян, — це і є приниження.

От тільки є одна біда. Приниженням перед агресором ніяка держава ніколи в історії нічого не повертала. Тільки втрачала.

Светлана Самборска: В общем, удачно Яндекс купил Слугу народа. И вовремя.

Вообще история приключений "Слуги народа" в РФ настолько настолько коротка (1 день) и в то же время настолько богата, что я и не припомню, с чем этот феномен можно сравнить. Судите сами. Один день, а сколько фактов попало под софиты:

1. Зеленский в апреле визжит и брызжет слюной о конфетах "Рошен" в пайках российских наемников, а в мае, уже ЯВЛЯЯСЬ Президентом, продает права на сериал российскому Яндексу.

2. Президент Украины Зеленский продает права на сериал российскому Яндексу, на который Украина наложила САНКЦИИ.

Тарас Чорновіл: Усе показане нам — колосальна вистава зі слабенькою партитурою

Прослухав це шоу, яке називається брифінгом з нагоди "розкриття справи про вбивство Павла Шеремета". Як рояль у кущах там навіть Зеленський очікував своєї хвилиночки, щоб вискочити й пару слів сказати. Колись так само Сталін після розкрутки справи якихось "уклоністів" (чи то лівих, чи правих, не згадаю) поспішив на якійсь партконференції встати після доповіді Ягоди (чи вже Єжова) й поставити жирну крапку в долях тисяч людей. Але ми Україна, ми не СРСР 30-х років.

Маємо надію, що до того часу або уйло здохне, або преЗедент до Ростова втече

Сьогодні Рада продовжила на рік чинність (не дію, бо він, на щастя, так ніколи й не запрацював!) Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Там проголосували всі, крім «Батьківщини», де є вдосталь умільців усе ставити з ніг на голову, й «Голосу», де, судячи з виступу Рахманіна, взагалі не розуміють, про що йдеться в самому законі та для чого його продовжувати. Послухав коментарі нардепів перед початком ранкового засідання й зайвий раз переконався, що серед них, либонь, одиниці взагалі той закон колись читали, а суть проблеми розуміє теж не більше. Але щось дуже активно розказують, навіть не задумуючись, яку ахінею деколи несуть. Я ж маю старомодну звичку перечитувати документи, які коментую, а цей закон я проглядав незлічиму кількість разів та вже не раз тут цитував окремі його частини. Тому дозволю собі викласти декілька міркувань з даного приводу.

В усьому винен Порошенко. Ок, але...

Читаю числених «патріотичних» діячів та експертів (Яроші, Бутусови та їм подібні), читаю коменти кремлівських та зеленських ботів. Усі вони кричать в один голос: мінські угоди уклав Порошенко, Зє їх тільки виконує, бубочка не винний.

Ок, поганий Порошенко уклав погані мінські угоди. У всьому винний Порошенко.

Опустимо умови, в яких укладалися за президенства Порошенка мінські угоди (відсутня армія, зруйнована економіка, силові структури, порожня скарбниця і т.п.). І умови, в яких перебуває зараз Зеленський.

Але:

І все це буде йти з однією метою — у потрібний момент почати вбивати

Наступні чотири місяці ТБ та ЗМІ будуть наповнені виступами політиків, статтями та дописами «експертів» і «блогерів», які переслідуватимуть одну єдину мету — так звані «вибори в ОРДЛО», але без реального, повноцінного контролю ЗС України на кордоні з РФ. Без реального виводу військ РФ та реального, повноцінного роззброєння бойовиків.

Наступну зустріч у нормадському форматі
сторони планують провести через чотири місяці.

Вам будуть говорити, що:

• ці червоні лінії заважають досягненню мира;
• потрібно йти на компроміси;
• червоні лінії придумали порохоботи, щоб заважати Зеленському досягти миру;

Николай Асмолов: «Не знаю, было ли интервью Дерипаски феноменальным. Но фальшивым оно не было точно»

Беседа корреспондента Ирины Лесниченко с экс-президентом общественного фонда «Время Евразии» Николаем Казыкбековичем Асмоловым.

Ирина Лесниченко: Николай Казыкбекович, судя по тому, что Вы теперь живете в Германии, дела у вашей организации в России и СНГ не заладились?

Николай Асмолов: Действительно, после того злополучного «слива» интервью Олега Владимировича Дерипаски в украинскую Сеть все пошло кувырком. А начиналось все просто сказочно. Нам был обещан хороший бюджет, были подобраны хорошие аналитики во многих странах Средней Азии, сформирована редакция бюллетеня в Астане и Москве. Первый номер бюллетеня вышел тиражом 250 экземпляров, на второй поступили заявки уже от 500 подписчиков. Мы сделали 1000 экземпляров и разослали их. Размечтались стать евразийским «Экспертом», и даже лучше их, ведь «Эксперт» ориентирован на среднюю аудиторию, у нас читатели предполагались только VIP. И вдруг – этот бум на нашу голову…

И.Л.: Нашу беседу пиарщики тоже могут преподнести «фальшивкой»…

Н.А.: Это, смотря на то, о чем мы будем говорить. Например, вымышлена ситуация или нет — решает каждый для себя сам. Но не это главное, пусть даже где-то пишут, что все это «плод фантазии авторов». Фальшивый текст или нет – это тоже в итоге каждый решает самостоятельно. Если будем говорить правду и о важном – фальшивыми мы не будем точно.

Дерипаска об Украине: "...а интересы наши там очень велики..." (2006)

Феноменальное интервью Олега Дерипаски VIP-бюллетеню "Время Евразии" (№ 2, 2006 г.)

Компания «Русский Алюминий» — самая динамично развивающаяся компания России. Она является вторым по величине производителем первичного алюминия в мире. Компания реализует обширные проекты не только в России, но и за рубежом, в частности, в странах Азиатско-Тихоокеанского региона. Президент Русала — Олег Дерипаска. Он же возглавляет свою инвестиционную компанию «Базовый элемент». Это компания проявляет активность на фондовых рынках металлургии, лесопереработки, производстве целлюлозы и бумаги, электроэнергетики и во многих других областях. Сегодня бюллетень ВЕА представляет своим подписчикам взгляд О.В. Дерипаски на перспективы развития государственной власти, бизнеса, в первую очередь на перспективы азиатских республик постсоветского пространства.

Николай Асмолов: Олег Владимирович, Вы — известный в мире бизнесмен, один из постоянных российских участников рейтингов "Форбс". Продукция Ваших предприятий хорошо зарекомендовала себя на западных рынках. В то же время Вы — активный участник всех международных инициатив в Азиатско-Тихоокеанском регионе. Вы представитель России в Деловом консультативном Совете форума АТЭС. Вы— постоянный участник всех визитов президента России Владимира Владимировича Путина в республики Средней Азии. Не так давно президент России принимал Вас персонально в своей резиденции в Бочаровом ручье, и Вы изложили ему свои масштабные планы участия в металлургическом и энергетическом бизнесе азиатской части СНГ. Чем Вы объясните такой свой интерес к азиатским проектам?

Олег Дерипаска: Крупный бизнес, как и любой другой, ищет свободные ниши для своей деятельности. Но крупный бизнес, в отличие от мелкого и среднего, сам завязан на технологическую цепочку государственной власти. Прежде всего — в финансовой части, затем в части технологии управления обществом, в политических структурах, в паблисити, ну и так далее. Должны быть учтены все факторы начиная от настроений общества, от этапа формирования властных групп, и кончая финансовыми институтами. Без учета этого крупный бизнес просто не может реализовать свои проекты.

Азиатский регион, особенно республики постсоветского пространства, сейчас находятся в стадии формирования власти. И этот процесс происходит при значительном влиянии наших российских политических властных структур. Как мы сейчас заложим — так и будет потом долгие годы. Кроме того, созданные в советское время высокотехнологические предприятия в Средней Азии сейчас зачастую используются неэффективно, некоторые разрушены или изношены. Капитализация их низка, но перспективы инвестиций крайне интересны: стоимость рабочей силы невысока, недостаток квалифицированных кадров легко восполним из России. Проблемы энергетики в принципе решаемы, ресурсы есть.