Зараз іще раз буде боляче...

У п'ятницю (24.04.2020) на позачерговому засіданні Верховної Ради з імовірністю в 99% віце-прем'єром українського уряду буде призначений Міхо Саакашвілі. Я ридаю й душуся від істеричного реготу й думаю: ну і як оце можна прокоментувати?! Хіба за допомогою старого дотепу про українця і граблі:
Що каже українець, коли перший раз наступить на граблі?
— Ой! Як же боляче!!
А коли другий раз наступить на ті самі граблі:
— Ооой! Це ж чомусь знову боляче!!!
А коли третій раз іде й бачить, що на дорозі лежать граблі:
— Ой-йо-йо-йой. Зараз іще раз буде боляче...

Тож давайте тезово пройдемося по цих граблях та хто їх підставив і чому на них дехто поспішив станцювати гопака (чи сім-сорок?). [Текст вийшов трошки задовгий, тому тут буде лише про граблі, а "хто й чому" напишу пізніше.]



Якщо вибирати з усіх рис Міхо жорстко лише якусь одну, то я б зупинився на невдячності. Вона ж ніби й не найпомітніша, не про неї складали легенди й не через неї демонізували цю постать, але саме вона залишалася незмінної упродовж цілого життя. І разом з гординею ставала двигуном для більшості його вчинків.