Кремль повністю готовий створити на території України довготривалий громадянський конфлікт


Президента України, людину, яка утримала країну на краю прірви в 2014-му, підняла з руїн армію, організувала підтримку світу проти агресора, підняла економіку, на порядок зменшила корупцію, обмежує магнатів-олігархів рамками закону, провела децентралізацію, суворо дотримується принципів демократії та свободи ЗМІ, знищують зараз інформаційно.

Знищують цинічно, нахабно, без найменших етичних правил та журналістських обмежень. 
Виникає парадокс. 
Обиватель ненавидить Порошенка. 
Ненавидить саме тому, що Порошенка ненавидить Путін. 
Саме тому, що Порошенка ненавидять олігархи, яких він поставив в рамки законів: Коломойський, якого викинули з Привату та Укрнафти, Фірташ, облгази якого взято під жорсткий контроль, Оніщенко, якого зняли з газових схем, та їм подібні.

Тільки, будь ласка, ПРОСТО ЗАМОВКНИ…


Українці насправді зараз поділилися на тих, хто повністю усвідомлює, що в країні війна і потрібно дотримуватися правил воєнного часу, і на тих, хто тупий, на громадян і «насєлєніє».

Громадяни мовчки роблять свою роботу, а «насєленіє» шукає зраду. 

Відновлення Армії — зрада, стабільна вже більше року гривня — зрада, безвіз — зрада, Прозорро — зрада, все — зрада... 

Закупівля ліків для онкохворих по в рази меншій ціні — зрада. А ти, «насєлєніє», усвідомлюєш, як онкохворій людині живеться??? Коли життя перевернулося з ніг на голову і лічба ведеться на місяці… 

Торгівля зброєю з Росією за завищеними цінами на початку війни??? А де було тоді «насєлєніє», коли наші хлопці воювали металобрухтом, що залишився в армії за роки цілеспрямованого її розкрадання, запчастини для якого були лише в Росії??? Що їм залишалося тоді робити??? Вмирати? Чи просто здати Україну без зброї, щоб «насєлєніє» могло любити свого пуйла??? 



А натомість чується лише надривний гавкіт: «аф-аф-афшоррри, ліпецццкайя фабррріка, абир… абир.. абирвалг…., тарховлянакравіііі!!!!»

«Пєця ніхароший» да? 

Я тобі, «насєлєніє», більше скажу, Петро ще той вовчара, заматерілий і злючий, із кулачищами, гострющими зубиськами, залізними кігтями і сталевим хребтом. Бійся Петра, «насєлєніє». 





Петро зміг нагнути Росію, диктатора, який роками тероризував весь світ, країну із площею 17 млрд квадратних кілометрів і з 140-мільйонним населенням, із незліченними запасами золота, нафти та дорогоцінного каміння перед усім світом! 

Монстр зламав зуби об маленьку Україну!

«Насєлєніє» мало б зрозуміти, що якщо в Україні зміниться влада, то вона буде від Кремля, і тоді лаштуй своїх дітей воювати у Сирії за Росію. Тоді всіх, хто хоч якось причетний до участі в АТО і ООС, Кремль буде судити, як військових злочинців.

«Насєлєніє» постраждає в першу чергу, бо кремлівські параноїки не будуть терпіти зрадників.

Хочу звернутися до «насєлєнія». 
«Насєлєніє», люби кого завгодно: Васю, Колю, Христю, Пріську, хоч чорта лисого… 
Тільки, будь ласка, ПРОСТО ЗАМОВКНИ… 
І просто навчися дякувати хоча б за те, що московські кулі зараз не б’ють твої вікна. 

У мене все…

© Alex Kravets

Зе рулит??? (Диалог с таксистом)

Таксист: все и всё затрахало! ездить не умеют, дороги гавно, люди дебилы, ничего не меняется! всё только хуже!

Я: вы давно в такси?

Таксист: лет пять

Я: у вас есть техосмотр?

Таксист: а на хрена, я свою машину знаю, а они всё равно просто бабло с меня возьмут за ТО и ничего не сделают!

Я: так есть закон, по которому вы обязаны делать техосмотр, вы же людей возите!

Таксист: а пусть докажут, что я этим занимаюсь!

Я: так вы же говорите, что везде жулики и брехуны, начните с себя, сделайте первый шаг...

Таксист: я чо дебил?!

Я: не знаю.., но хорошо, вы налоги платите хотя бы как ФОП?

Таксист: нет конечно, я своё заплатил когда батрачил на фирму, теперь работаю на себя и никому ничего не должен!

Я: вы сказали, что на фирме получали 10000 чистыми, а сейчас больше?

Таксист: конечно! на порядок!

Я: но все вокруг жулики?




Таксист: однозначно! пока в этой стране ничего не поменяется я платить им не буду!

Я: а когда будете платить?

Таксист: ну если прижучат, то наверное придётся, но я тогда что-то другое буду искать...

Я: за кого будете голосовать, если не секрет?

Таксист: сто пудов за зелю! этот всех их от корыт оторвёт!

Я: дякую за цікаву розмову!

Таксист: чо?!

Та нічо )))

© Виталий Цветков

Який Президент особисто мені як виборцю і громадянину потрібен?

Що ж, залишились лічені дні. Потрібно робити вибір. Пропозицій багато, аж 39 варіантів. Потрібно не помилитись. Отже, для виконання яких обов’язків власне обираємо?

Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

3) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Це основні завдання. Крім того ще подання у ВР кандидатур керівників силових структур, затвердження чи ветування законів, оголошення воєнного стану і т.ін.

Виходячи з цих обов’язків, який Президент особисто мені як виборцю і громадянину потрібен? Чого я як виборець від нього чекаю?

Спробую сформулювати.

1. Найперше – Президент, здатний з руїн та розрізнених розброєних частин створити боєздатну, сучасну армію, яка може ефективно стримувати ворога.

2. Здатний забезпечити армію сучасним озброєнням, правдами чи неправдами «вибити» її з союзників, створити «з нуля» власне військове виробництво.

3. Потрібна людина смілива і мужня, яка поїде до бійців на передову, не злякається російських чи псевдонаціоналістичних тітушок. Потрібен Президент, який не стане на коліна перед ворогом, не стане вибачатися перед ним чи хіхікати разом з ним.

4. Потрібен блискучий дипломат, який орієнтується в тонкощах міжнародної політики, на рівних спілкується з провідними світовими лідерами, достойно і впевнено виглядає на будь-якій міжнародній трибуні. Здатний об’єднати цивілізований світ задля підтримки України. Бажане вільне володіння іноземною мовою.

5. Потрібен дипломат, здатний інколи зробити неймовірне. Наприклад? Наприклад – безвізовий режим для воюючої країни. Або Томос для ПЦУ, в умовах коли московська РПЦ – найвпливовіша сила в православ’ї.

6. А ще мені потрібен Президент, якого ненавидить кремль. Якого ненавидять олігархи, що він їх ставить у рамки закону. ЗМІ та кишенькові «розслідувачі» яких роками риють на нього компромат і прив’язують до нього будь-які негаразди в країні.

7. Проте крім цього для мене важливі ще й реформи в країні. Тому мені потрібна на цій посаді людина зі стратегічним мисленням. Людина, здатна охопити та систематизувати різні напрямки: оборону, економіку, децентралізацію, реформу правоохоронної структури, судову систему, створення спеціалізованих антикорупційних структур тощо.

А для цього всього він повинен мати:
  • сильну, досвідчену команду;
  • сильну фракцію у ВР;
  • здатність правдами і неправдами провести через наш наскрізь популістський і промосковський Парламент потрібні країні закони. 
8. А ще мені потрібна мудра людина. Здатна в найбуремніших обставинах утримати цілісність країни, яку ворог намагається розколоти: на схід та захід, україномовних та російськомовних. Здатний втримати стабільність в країні під час зовнішньої агресії, падіння економіки, роботи ворожої агентури. Здатний силою та гнучкістю не допустити внутрішніх заколотів під час війни. 

9. Повинен системно долати корупцію. От тільки не популістськими заявами для люмпену, обіцянками посадити поганих і поставити на їх місце хороших. А досягненням прозорості бюрократичних процесів, контролем видатків чиновників,конкуренцією в енергетичній сфері, конкурентністю держзакупівель тощо. 

10. Багато в мене вимог. Тому мій Президент мусить мати ще й колосальну працездатність. Щоб працював з ранку до ночі. Щоб сьогодні в Рівному, завтра в районі ООС, післязавтра в Брюселі. 

11. Залишились бонуси.
  • Непогано, щоб був він гарним, вірним сім’янином. Це теж багато про що говорить.
  • Щоб міг вільно говорити і з бійцями ООС, і з журналістами, і з людьми на вулиці, обіймати і потискати руки в натовпі людей.
  • Фінансова незалежність теж дуже важлива в нашій політиці. Слабкого миттєво з’їдять наші ж барони. Чи купить кремль.
12. Розумію, що Президент – теж жива людина. І в своїй складній, важкій справі буде помилятись – без цього не робиться жодна велика справа. Тому потрібна людина, яка має ще й мужність визнати свої помилки та здатність їх виправити. 

Перечитав. Якусь надто ідеальну картину я собі намалював. Здається мені, що я хочу аж надто багато. Таких, мабуть, і не буває. Та що поробиш, доведеться таки обирати. З отих 39-и – лише одного.
От сиджу і думаю. І навіть не знаю – кого мені обрати?

© Костюк Олександр

Нам нужна новая команда. И такие ребята есть...

После проигрыша киевского Динамо на своем поле со счетом 5:0 стало понятно, что нам нужен новый капитан команды. Хотя, почему только капитан? Нам нужна новая команда. И такие ребята есть. Это команда «95-го квартала» в полном составе. А теперь я Вам расскажу, почему у них должно получиться.

Во-первых – это новые лица в футболе, еще не зажравшиеся, не утомленные высокими гонорарами, ноги еще не натерты бутсами, а это значит, что они будут видеть футбол по-новому и играть на результат, а не за деньги.



Во-вторых, давайте честно признаемся, что футбол это не самая интеллектуальная игра, поэтому, если ребята настроены решительно, если они не продались олигархам за красивую надпись на футболке «New Balance» или просто «KLO» c рисунком какой-то блохи, то победа будет за ними, ведь каждый из нас знает, сидя на диване возле телевизора, с бокалом пива, как нужно играть в футбол – нужно просто отбивать от своих ворот и бить в сторону ворот соперника, и тогда, наверняка, команда сможет забить гол.


В-третьих, если игроками станут ребята из «95-го квартала», то команда сможет отказаться от тренера. Зачем тренер, если каждый житель Украины сможет принять участие в написании стратегии игры команды на каждую игру? И пусть говорят скептики: «они же не профессионалы, они никогда не играли в футбол», а капитан команды, которым по праву станет Владимир Зеленский ответит: «Да, мы не профессионалы, но каждый из нас в детстве играл в футбол, и мы, простые люди, точно знаем как играть в футбол. Мы никогда во дворе не проигрывали со счетом 5:0, хотя против нас играли ребята с надписями на футболках не только «Челси», но и «Реал» и «Барселона», в конце концов, если нужно будет выиграть у «Челси», у «Барселоны», да хоть у самого «Реала», то я им скажу прямо в лицо: «Не допустите со своей стороны даже намека на победу у команды «Динамо» (Киев). Если хотите, я могу вас умолять на коленях. Но не позорьте пожалуйста, нашу команду».



И после этих слов, все соперники точно будут проигрывать, потому что в футбол должны играть ПРОСТО ПОРЯДОЧНЫЕ ЛЮДИ!

© Николай Ильинов

Я обираю незалежність і можливість переобрати владу за п'ять років



Я не вважаю, що зараз маю когось агітувати зробити єдино-правильний вибір, який гарантує нам свободу і незалежність.

Йде війна, а жодна з альтернатив Порошенку не є певною і перевіреною.
Тому вибору, інакшого ніж між незалежністю й окупацією, розглядати нема сенсу.
От просто – не час для експериментів.
Не варто собі брехати, що альтернатива є.
Чим закінчуються експерименти з вибором між московською повією і московським шльопєром, ми вже відчули. П'ятнадцять тисяч загиблих. Тисячі й тисячі поранених. Мільйони вимушених переселенців. Мільйони живуть в постійному страху біля лінії розмежування з окупантами.
Тому я не думаю, що потрібні аргументи й суперечки.

Я обираю незалежність і можливість переобрати владу за п'ять років.
З вірою в те, що наступник буде достойніший за попередника.
Все настільки очевидно в цій ситуації, що вдавання, ніби ти «обираєш тактичне голосування у першому турі», чи самонавіювання аргументами про «злочинність влади», «геноцид» і «нічогонероблення», є лише тимчасовими спробами побороти власний розум і заглушити власну совість.

Бо, насправді, ти розумієш, що ти просто поводишся, як «військовий», який «нє разобрался» в 2014-му, чи воювати йому за країну. Ти так само брешеш собі, як дезертир, який, начебто, не хотів воювати за олігархів, хоча бачив, що орки вбивають його ближнього просто за українську мову й прапор. Відрубують руку за тату з нашим древнім гербом.
Тобто, глибоко в душі ти розумієш, що з якихось причин (а їх багато) ти залишив позицію і лишив опиратись російській окупації самих «порохоботів». Бо це ж вони зобов'язані відстояти незалежність, бо це ж  «їх президент» зараз при владі. Смішно, правда ж?
Ну, добре. Нам – не вперше.
Але завтра частині з вас буде соромно.
Так само соромно, як великій частині «нєразобравшихся» на війні, чи тих, хто не втримався й втратив гідність. 

І це буде черговим приводом ненавидіти відповідальних співгромадян, як колись ненавиділи насильно мобілізовані добровольців. 

Забужко в своїх «Секретах...» колись написала, що ви будете ненавидіти їх завжди, бо їх буття не дозволить вам не відчувати себе мудаками. 

Не повторюйте чужих помилок. 

Показати невдоволення якимись процесами в країні можна в інший спосіб. Якщо шануєшся – ти розумієш як. І це – точно не паніка чи втеча істерички.
Тому й цей пост – не агітація, а лише нагадування про українську реальність, яка є інакшою, ніж створена в ольгіному, широко ретрансльована нашими повіями, опереткова малоросійська «політика».
Будьте, будь ласка, собою, а не «тупуватимі малоросамі», як про це мріють на росії.
Збережіть разом те, що вже маєте.
Так, я звертаюсь не до вати.

© Олександр Сосницький

Сьогодні Порошенко спримається західними політиками як остання надія України

Зусилля Кремля, спрямовані на зрив спроби президента України переобратися на другий термін, створюють проблеми для українських лібералів


Президента Петра Порошенка раніше ніхто не уявляв символом майбутньої України. Сьогодні він спримається, як її остання надія.

З наближенням 31 березня 2019 року, дати президентських виборів, Росія активізувала зусилля з надання впливу на передвиборчу гонку. У недавньому звіті розвідувальних служб США говориться про те, що Кремль прагне використати цілий «ряд інструментів», щоб «скористатися крихкою економікою Києва, широко поширеною корупцією, кібер-вразливістю і громадським невдоволенням».

Яка ж їхня мета? Перемогти Порошенка і привести до влади менш антиросійсько-налаштований уряд.

У результаті іноземні дипломати і західні уряди приходять до парадоксального усвідомлення: Порошенко – лідер, чиї повільні темпи реформ часом не виправдовували їхніх надій на швидкі зміни, тепер залишається їхнім найкращим і єдиним шансом втримати Україну від зворотного дрейфу в бік орбіти впливу Росії.

ВАЖЛИВО НЕ ДОПУСТИТИ НЕДООЦІНКИ ГЛИБИННОГО БАЖАННЯ ПУТІНА ВІДНОВИТИ СВІЙ ВПЛИВ НА УКРАЇНУ

Для Президента Росії Владіміра Путіна не так важливо, хто саме переможе на виборах в Україні. Головне, щоб це не був Порошенко.

Перемога будь-якого з двох лідерів гонки, які залишаться – політично недосвідченого коміка Володимира Зеленського та політичного старожила з лівими поглядами Юлії Тимошенко, чия політика може привести до розриву відносин України з Міжнародним Валютним Фондом, – може привести до дестабілізації ситуації всередині країни і відкрити двері для ще більшого впливу Владіміра Путіна.

Основний мотив Путіна полягає не стільки в тому, щоб обрати дружнього Кремлю президента, а й в тому, щоб зовсім ясно дати зрозуміти будь-якому майбутньому президентові України, що відмова йти на поступки Кремлю призведе до політичної загибелі.

Причини спроб Кремля зірвати кампанію Порошенка також є глибоко особистими.

Коли Порошенко прийшов до влади п'ять років тому, він презентував себе як прагматичного кандидата, що ратує за мир. З урахуванням його бізнесу та успішного фінансового стану він також мав репутацію прагматичного політика, відкритого для укладення угод. Путін, ймовірно, думав, що залишені позаду ділові інтереси Порошенка в Росії змусять його піти на компроміс.

НА ТЛІ ЦИХ СВІДЧЕНЬ ВТРУЧАННЯ РОСІЇ, ТАК ЧАСТО КРИТИКОВАНИЙ ПОРОШЕНКО ПОЧИНАЄ ЗДАВАТИСЯ БАГАТЬОМ ЗАХІДНИМ СПОСТЕРІГАЧАМ СТРАТЕГІЧНО ОБҐРУНТОВАНОЮ АЛЬТЕРНАТИВОЮ

Але навпаки, український президент виявився грізним противником: Порошенко використовував дипломатичні навички, щоб заручитися широкою підтримкою на Заході серйозних економічних санкцій проти Росії.

В Україні Порошенко зменшив культурний вплив Росії, заборонивши російські телеканали і соціальні мережі, а також заохочуючи використання української мови у засобах масової інформації та у школах. Він також успішно лобіював створення незалежної української православної церкви. Цей релігійний розкол завдав серйозного удару по історичних домаганнях Москви на Київ і обійдеться російській церкві у мільйони доларів, якщо говорити про об'єкти церковної власності, а також значно послабить вплив в Україні її "м'якої сили".

Не в останню чергу українському лідеру також вдалося переконати Сполучені Штати надати Україні смертоносну оборонну зброю, а також відновити українську військову промисловість і створити сильну Армію.

Все це стало суцільним головним болем для Путіна, який очікував, що Україна зів'яне під впливом російської агресії і заходів по дестабілізації. Зараз він просто не може винести навіть думки про те, що Порошенко зможе виграти ще один президентський термін.

Згідно з даними СБУ, з початку сезону виборчої кампанії Росія вже використала сотні мільйонів доларів, намагаючись вплинути на вибори в Україні і зірвати їх.

Кремль прагне підвищити політичну температуру в країні, просуваючи міжетнічні та міжконфесійні конфлікти і зображуючи Порошенка безпорадним лідером, який не здатний підтримувати порядок.

Також активізувалася кампанія з дезінформації, розгорнута в соціальних мережах, і кібератаки, спрямовані проти українських чиновників і Центральної Виборчої Комісії, яку російські хакери атакують щодня, іноді й щогодини.

Злив даних з невідомого джерела, опублікований минулого місяця українською антикорупційною організацією, що фінансується Заходом, який засуджує партнерів Порошенка в порушеннях, також допускає можливість того, що ці дані могли бути частково підроблені Росією або дружніми їй гравцями.

Кремль також закладає основу для своєї кампанії проти Порошенка, розширюючи можливості дружніх Кремлю бізнесменів і політиків за допомогою привабливих угод і доступу на ринки.

Цьому є безліч прикладів. Один з провідних українських проросійських політиків Віктор Медведчук, чия дочка є хрещеною донькою Путіна і чия дружина нещодавно була визнана мажоритарним власником компанії, яка в минулому році виграла тендер на розробку прибуткового російського нафтового родовища, впливає на кілька телевізійних каналів. Тарас Козак, народний депутат і впливовий імпортер російського дизельного палива, а також співвласник російської компанії – виробника зброї, придбав популярний телеканал 112. Олігарх Дмитро Фірташ, який заробив мільярди, будучи підтриманим Росією посередником в торгівлі газом на початку 2000-х, володіє "Інтером" – також популярним телеканалом, на якому в міру наближення виборів не припиняють транслюватися потоки критики на адресу Порошенка.

Масштаби втручання Росії в українську політику можуть деяким здатися неймовірними. Але важливо не допустити недооцінки глибинного бажання Путіна відновити свій вплив на Україну.

На тлі цих свідчень втручання Росії так часто критикований Порошенко починає здаватися багатьом західним спостерігачам стратегічно обґрунтованою альтернативою.

Звичайно, оцінки його президентства залишаються змішаними. Незважаючи на деяке економічне зростання, для більшості українців, чия середньомісячна заробітна плата в грудні становила 390 доларів, ситуація не поліпшується. І хоча він контролює заходи з протидії корупції, критики звинувачують його в повільних темпах реформ, у тому числі і тих, що стосуються судової системи.

Але які альтернативи? Його суперники, ймовірно, послаблять зв'язки України із Заходом або ж створять невизначеність, відкотивши назад недавно досягнутий прогрес.

Західні політики усвідомили, що, можливо, в їхніх інтересах прийняти досягнення Порошенка і закрити очі на його недоліки. Українські патріоти-ліберали теж доходять такого ж висновку.



Як нещодавно заявив Ярослав Грицак, один з найвідоміших громадських інтелектуалів України: «Головне рішення, яке повинні прийняти ліберали сьогодні, – це підтримати Порошенка у першому турі або дочекатися другого».

© Адріан Каратницький, старший науковий співробітник і один з директорів Ініціативи "Україна в Європі", проекту "Атлантичної Ради" (Atlantic Council).

Джерело: Укрінформ

До теми:
Ярослав Грицак "Чуда не буде"
Мирослав Маринович "Чому я голосуватиму за Петра Порошенка"