Таня Адамс: мы проебали своего Конрада Аденауэра...

«Лучше у меня будет половина Германии, но целиком, чем вся Германия, но наполовину», прочитала я, озадачилась и полезла шерстить интернет. Потому что там, где у всех людей знания по истории, у меня Чапаев и пустота. Только без Чапаева. Терпеть её не могу с детства и с учителем очень не повезло. Но иногда история бывает интересной и весьма поучительной.

Оказалось, что цитата эта принадлежит одному немцу, Конраду Аденауэру. В 1949-м году его избрали канцлером послевоенной Германии, хоть он не был молод (73 года) или забавен и хуем на рояле не умел.

Невідома трагедія Закарпаття. Історія депортації

Мені вкрай дивно, коли в нас, на Закарпатті, 9-го травня виходять на вулиці святкувати день "вєлікой" перемоги. Перемоги кого і над ким? Не задумувалися? Чию перемогу можна святкувати на землі, яка в 44-45 роках була окупована та в подальшому незаконно анексована Радянським Союзом? Чию звитягу ми прославляємо та чию історію вчимо? Бо наша історія трошки інша, набагато сумніша.

"Звільнення" Закарпаття відбувалося з літа по осінь 1944-го року силами 4-го українського фронту. Про якісь грандіозні бої під час так званої Карпато-Ужгородської операції мені не відомо, але я і не історик. Від очевидців чув, що німці із угорцями спішно відступали, залишаючи худобу і провіант по людям, а за кілька днів приходили "асвабадітєлі" і все відбирали, і залишене і людське. Так що, якщо спиратися на ці дані, то за невеликими винятками, звільнення Закарпаття виглядало, як захоплення покинутих армією супротивника територій. Винятково запеклі бої в потужному залізничному вузлі – Чопі пояснюються саме забезпеченням відступу німецьких військ.