Тарас Чорновіл: "Трохи відпочивши й підкріпившись, вони повернуться вбивати українців"

З сьогоднішнім так званим обміном просто бракує слів. Єдина надія, що вся ця правляча гопота колись за це заплатить належну ціну. Не знаю, чи встигнемо догнати Зеленського з Коломойським, коли вони втікатимуть з країни, але пробачення немає бути нікому.



Чому така жорстка оцінка, а не переможні реляції вслід за зеленою командою? А ви задумайтеся над такими деталями:
  • З 2014 року було проведено десятки й навіть сотні обмінів та інших видів повернення наших громадян з полону. З рук московських терористів вирвано понад 3500 наших полонених. Саме полонених у своїй абсолютній більшості. Не зважаючи на всі забаганки Путіна, які ретранслювали його терористичні найманці, ми віддавали на той бік саме тих осіб, які визначені Мінськими домовленостями, тобто учасників бойових і інших дій у ході війни на Донбасі. Серед них були російські військові, розвідники, члени диверсійних груп, представники місцевих окупаційних адміністрацій. Іноді дуже не хотілося вертати персонажів, які мали б отримати заслужене в наших судах. Але така логіка війни: військових і колаборантів обмінюють, щоб повернути своїх бійців.

Чотири базових негативи рішення про внесення до списків на обмін осіб, які засуджені чи є підозрюваними чи обвинуваченими у вбивствах українських громадян

Перший стосується правової основи такого рішення. Осіб, які засуджені чи є підозрюваними чи обвинуваченими у вбивствах, відпускають на волю з політичних мотивів. Українське законодавство такого не передбачає. Тобто вимога Генерального прокурора Рябошапки про звільнення таких осіб з-під варти означає, що цим особам дають можливість уникнути кримінальної відповідальності за скоєні злочини. Такі дії Генерального прокурора самі по собі є кримінальним злочином. І це лише справа часу, коли постане питання про притягнення його за це до кримінальної відповідальності.



Аргумент, що це нестандартна ситуація, не витримує жодної критики. Хочете дати можливість певним особам уникнути кримінальної відповідальності за найтяжчі злочини — ухвалюйте парламентом політичне рішення та затверджуйте закон про амністію. Але тоді це жахливе рішення ухвалюється законодавцями. Як це і передбачено Конституцією України.

Москва убила Шеремета случайно и использовала для статистики

Павел Шеремет мог выпить чай с «Полонием» или с «Новичком». Мог выпасть из окна, подобно ряду журналистов в РФ. В обоих вариантах говорили бы о несчастном случае и делились бы подозрениями, что это не так. Его могли убить по-тихому вечером и все бы гадали: это заказное или случайное убийство при встрече с какими-то отморозками. Но его демонстративно взорвали в автомобиле 20 июля 2016 года в самом центре Киева вблизи «Золотых ворот», чем сняли версии о несчастном случае, самоубийстве и т.п.



Впрочем, взрыв оставил один вариант случайного убийства, который был озвучен уже 20 июля, но вскоре исчез из рабочих версий расследователей. Собственником автомобиля, в котором погиб Шеремет, была та самая Олена Притула, которая «Украинская правда», Гонгадзе, деньги на квартиру правдорубу Сергею Лещенко и т.д. В её квартире в качестве неофициального мужа и жил Павел Шеремет после того, как в 2012 году уехал из Москвы и стал сотрудничать с «Украинской правдой» и её будущим антиподом радио «Вести». Теми самыми, которые москвофильская газета «Вести» и Игорь Гужва с сайтом «Страна.ua», за закрытие уголовных дел против которого и Шария с весны хлопочет Андрей Портнов.

Донбас — це Україна, але це точно не суперприз, заради якого можна йти на приниження

"Я скажу вам відверто – якщо завтра нам повернуть нашу землю, наш тимчасово окупований Донбас, то я можу ще десять разів потиснути руку (Путіну)».

Ці слова сказав Президент України Володимир Зеленський. І цими словами, до речі вже не вперше, він підкреслив, що готовий на все (навіть на приниження держави та нації) заради повернення Донбасу. А пориватися і демонструвати палке бажання тиснути руку особі, за наказом якої вбивали та катували твоїх співгромадян, — це і є приниження.



От тільки є одна біда. Приниженням перед агресором ніяка держава ніколи в історії нічого не повертала. Тільки втрачала.

Светлана Самборска: В общем, удачно Яндекс купил Слугу народа. И вовремя.


Вообще история приключений "Слуги народа" в РФ настолько настолько коротка (1 день) и в то же время настолько богата, что я и не припомню, с чем этот феномен можно сравнить. Судите сами. Один день, а сколько фактов попало под софиты:

1. Зеленский в апреле визжит и брызжет слюной о конфетах "Рошен" в пайках российских наемников, а в мае, уже ЯВЛЯЯСЬ Президентом, продает права на сериал российскому Яндексу.


2. Президент Украины Зеленский продает права на сериал российскому Яндексу, на который Украина наложила САНКЦИИ.

Тарас Чорновіл: Усе показане нам — колосальна вистава зі слабенькою партитурою

Прослухав це шоу, яке називається брифінгом з нагоди "розкриття справи про вбивство Павла Шеремета". Як рояль у кущах там навіть Зеленський очікував своєї хвилиночки, щоб вискочити й пару слів сказати. Колись так само Сталін після розкрутки справи якихось "уклоністів" (чи то лівих, чи правих, не згадаю) поспішив на якійсь партконференції встати після доповіді Ягоди (чи вже Єжова) й поставити жирну крапку в долях тисяч людей. Але ми Україна, ми не СРСР 30-х років.


Маємо надію, що до того часу або уйло здохне, або преЗедент до Ростова втече

Сьогодні Рада продовжила на рік чинність (не дію, бо він, на щастя, так ніколи й не запрацював!) Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Там проголосували всі, крім «Батьківщини», де є вдосталь умільців усе ставити з ніг на голову, й «Голосу», де, судячи з виступу Рахманіна, взагалі не розуміють, про що йдеться в самому законі та для чого його продовжувати. Послухав коментарі нардепів перед початком ранкового засідання й зайвий раз переконався, що серед них, либонь, одиниці взагалі той закон колись читали, а суть проблеми розуміє теж не більше. Але щось дуже активно розказують, навіть не задумуючись, яку ахінею деколи несуть. Я ж маю старомодну звичку перечитувати документи, які коментую, а цей закон я проглядав незлічиму кількість разів та вже не раз тут цитував окремі його частини. Тому дозволю собі викласти декілька міркувань з даного приводу.

В усьому винен Порошенко. Ок, але...

Читаю числених «патріотичних» діячів та експертів (Яроші, Бутусови та їм подібні), читаю коменти кремлівських та зеленських ботів. Усі вони кричать в один голос: мінські угоди уклав Порошенко, Зє їх тільки виконує, бубочка не винний.

Ок, поганий Порошенко уклав погані мінські угоди. У всьому винний Порошенко.



Опустимо умови, в яких укладалися за президенства Порошенка мінські угоди (відсутня армія, зруйнована економіка, силові структури, порожня скарбниця і т.п.). І умови, в яких перебуває зараз Зеленський.

Але:

І все це буде йти з однією метою — у потрібний момент почати вбивати

Наступні чотири місяці ТБ та ЗМІ будуть наповнені виступами політиків, статтями та дописами «експертів» і «блогерів», які переслідуватимуть одну єдину мету — так звані «вибори в ОРДЛО», але без реального, повноцінного контролю ЗС України на кордоні з РФ. Без реального виводу військ РФ та реального, повноцінного роззброєння бойовиків.

Наступну зустріч у нормадському форматі
сторони планують провести через чотири місяці.

Вам будуть говорити, що:
  • ці червоні лінії заважають досягненню мира;
  • потрібно йти на компроміси;
  • червоні лінії придумали порохоботи, щоб заважати Зеленському досягти миру;

Николай Асмолов: «Не знаю, было ли интервью Дерипаски феноменальным. Но фальшивым оно не было точно»

Беседа корреспондента Ирины Лесниченко с экс-президентом общественного фонда «Время Евразии» Николаем Казыкбековичем Асмоловым.

Ирина Лесниченко: Николай Казыкбекович, судя по тому, что Вы теперь живете в Германии, дела у вашей организации в России и СНГ не заладились?

Николай Асмолов: Действительно, после того злополучного «слива» интервью Олега Владимировича Дерипаски в украинскую Сеть все пошло кувырком. А начиналось все просто сказочно. Нам был обещан хороший бюджет, были подобраны хорошие аналитики во многих странах Средней Азии, сформирована редакция бюллетеня в Астане и Москве. Первый номер бюллетеня вышел тиражом 250 экземпляров, на второй поступили заявки уже от 500 подписчиков. Мы сделали 1000 экземпляров и разослали их. Размечтались стать евразийским «Экспертом», и даже лучше их, ведь «Эксперт» ориентирован на среднюю аудиторию, у нас читатели предполагались только VIP. И вдруг – этот бум на нашу голову…

И.Л.: Нашу беседу пиарщики тоже могут преподнести «фальшивкой»…

Н.А.: Это, смотря на то, о чем мы будем говорить. Например, вымышлена ситуация или нет — решает каждый для себя сам. Но не это главное, пусть даже где-то пишут, что все это «плод фантазии авторов». Фальшивый текст или нет – это тоже в итоге каждый решает самостоятельно. Если будем говорить правду и о важном – фальшивыми мы не будем точно.

Дерипаска об Украине: "...а интересы наши там очень велики..." (2006)

Феноменальное интервью Олега Дерипаски VIP-бюллетеню "Время Евразии" (№ 2, 2006 г.)
Компания «Русский Алюминий» — самая динамично развивающаяся компания России. Она является вторым по величине производителем первичного алюминия в мире. Компания реализует обширные проекты не только в России, но и за рубежом, в частности, в странах Азиатско-Тихоокеанского региона. Президент Русала — Олег Дерипаска. Он же возглавляет свою инвестиционную компанию «Базовый элемент». Это компания проявляет активность на фондовых рынках металлургии, лесопереработки, производстве целлюлозы и бумаги, электроэнергетики и во многих других областях. Сегодня бюллетень ВЕА представляет своим подписчикам взгляд О.В. Дерипаски на перспективы развития государственной власти, бизнеса, в первую очередь на перспективы азиатских республик постсоветского пространства.

Николай Асмолов: Олег Владимирович, Вы — известный в мире бизнесмен, один из постоянных российских участников рейтингов "Форбс". Продукция Ваших предприятий хорошо зарекомендовала себя на западных рынках. В то же время Вы — активный участник всех международных инициатив в Азиатско-Тихоокеанском регионе. Вы представитель России в Деловом консультативном Совете форума АТЭС. Вы— постоянный участник всех визитов президента России Владимира Владимировича Путина в республики Средней Азии. Не так давно президент России принимал Вас персонально в своей резиденции в Бочаровом ручье, и Вы изложили ему свои масштабные планы участия в металлургическом и энергетическом бизнесе азиатской части СНГ. Чем Вы объясните такой свой интерес к азиатским проектам?



Олег Дерипаска: Крупный бизнес, как и любой другой, ищет свободные ниши для своей деятельности. Но крупный бизнес, в отличие от мелкого и среднего, сам завязан на технологическую цепочку государственной власти. Прежде всего — в финансовой части, затем в части технологии управления обществом, в политических структурах, в паблисити, ну и так далее. Должны быть учтены все факторы начиная от настроений общества, от этапа формирования властных групп, и кончая финансовыми институтами. Без учета этого крупный бизнес просто не может реализовать свои проекты.

Азиатский регион, особенно республики постсоветского пространства, сейчас находятся в стадии формирования власти. И этот процесс происходит при значительном влиянии наших российских политических властных структур. Как мы сейчас заложим — так и будет потом долгие годы. Кроме того, созданные в советское время высокотехнологические предприятия в Средней Азии сейчас зачастую используются неэффективно, некоторые разрушены или изношены. Капитализация их низка, но перспективы инвестиций крайне интересны: стоимость рабочей силы невысока, недостаток квалифицированных кадров легко восполним из России. Проблемы энергетики в принципе решаемы, ресурсы есть.

Що таке Зеленський?

Це тривала експлуатація в шоу-бізнесі образу обмеженого хохлa.
Це багаторічне запопадництво перед примітивними інстинктами юрби споживачів російського попсового продукту як нібито «культурного взірця».
Це перманентне глузування з української мови (навіть після 2014 р. в номерах "Кварталу" українська мова спотворюється ще більше, ніж її спотворюють суржикомовні).
І хоч після 2014 року в кварталівській «естетиці» є певний відносний дрейф до «любові до України», однак загалом все, що символізують Зеленський і «Квартал», – це наслідок соціальної хвороби нашої зросійщеності і недосуб'єктності, це апофеоз модифікованого малоросійства, це консервація саме того набутого багатьма українцями ментального коду, який десятиліттями і століттями гальмує або й паралізує наш розвиток.

Кремль повністю готовий створити на території України довготривалий громадянський конфлікт


Президента України, людину, яка утримала країну на краю прірви в 2014-му, підняла з руїн армію, організувала підтримку світу проти агресора, підняла економіку, на порядок зменшила корупцію, обмежує магнатів-олігархів рамками закону, провела децентралізацію, суворо дотримується принципів демократії та свободи ЗМІ, знищують зараз інформаційно.

Знищують цинічно, нахабно, без найменших етичних правил та журналістських обмежень. 
Виникає парадокс. 
Обиватель ненавидить Порошенка. 
Ненавидить саме тому, що Порошенка ненавидить Путін. 
Саме тому, що Порошенка ненавидять олігархи, яких він поставив в рамки законів: Коломойський, якого викинули з Привату та Укрнафти, Фірташ, облгази якого взято під жорсткий контроль, Оніщенко, якого зняли з газових схем, та їм подібні.

Тільки, будь ласка, ПРОСТО ЗАМОВКНИ…


Українці насправді зараз поділилися на тих, хто повністю усвідомлює, що в країні війна і потрібно дотримуватися правил воєнного часу, і на тих, хто тупий, на громадян і «насєлєніє».

Громадяни мовчки роблять свою роботу, а «насєленіє» шукає зраду. 

Відновлення Армії — зрада, стабільна вже більше року гривня — зрада, безвіз — зрада, Прозорро — зрада, все — зрада... 

Закупівля ліків для онкохворих по в рази меншій ціні — зрада. А ти, «насєлєніє», усвідомлюєш, як онкохворій людині живеться??? Коли життя перевернулося з ніг на голову і лічба ведеться на місяці… 

Торгівля зброєю з Росією за завищеними цінами на початку війни??? А де було тоді «насєлєніє», коли наші хлопці воювали металобрухтом, що залишився в армії за роки цілеспрямованого її розкрадання, запчастини для якого були лише в Росії??? Що їм залишалося тоді робити??? Вмирати? Чи просто здати Україну без зброї, щоб «насєлєніє» могло любити свого пуйла??? 



А натомість чується лише надривний гавкіт: «аф-аф-афшоррри, ліпецццкайя фабррріка, абир… абир.. абирвалг…., тарховлянакравіііі!!!!»

«Пєця ніхароший» да? 

Я тобі, «насєлєніє», більше скажу, Петро ще той вовчара, заматерілий і злючий, із кулачищами, гострющими зубиськами, залізними кігтями і сталевим хребтом. Бійся Петра, «насєлєніє». 





Петро зміг нагнути Росію, диктатора, який роками тероризував весь світ, країну із площею 17 млрд квадратних кілометрів і з 140-мільйонним населенням, із незліченними запасами золота, нафти та дорогоцінного каміння перед усім світом! 

Монстр зламав зуби об маленьку Україну!

«Насєлєніє» мало б зрозуміти, що якщо в Україні зміниться влада, то вона буде від Кремля, і тоді лаштуй своїх дітей воювати у Сирії за Росію. Тоді всіх, хто хоч якось причетний до участі в АТО і ООС, Кремль буде судити, як військових злочинців.

«Насєлєніє» постраждає в першу чергу, бо кремлівські параноїки не будуть терпіти зрадників.

Хочу звернутися до «насєлєнія». 
«Насєлєніє», люби кого завгодно: Васю, Колю, Христю, Пріську, хоч чорта лисого… 
Тільки, будь ласка, ПРОСТО ЗАМОВКНИ… 
І просто навчися дякувати хоча б за те, що московські кулі зараз не б’ють твої вікна. 

У мене все…

© Alex Kravets

Зе рулит??? (Диалог с таксистом)

Таксист: все и всё затрахало! ездить не умеют, дороги гавно, люди дебилы, ничего не меняется! всё только хуже!

Я: вы давно в такси?

Таксист: лет пять

Я: у вас есть техосмотр?

Таксист: а на хрена, я свою машину знаю, а они всё равно просто бабло с меня возьмут за ТО и ничего не сделают!

Я: так есть закон, по которому вы обязаны делать техосмотр, вы же людей возите!

Таксист: а пусть докажут, что я этим занимаюсь!

Я: так вы же говорите, что везде жулики и брехуны, начните с себя, сделайте первый шаг...

Таксист: я чо дебил?!

Я: не знаю.., но хорошо, вы налоги платите хотя бы как ФОП?

Таксист: нет конечно, я своё заплатил когда батрачил на фирму, теперь работаю на себя и никому ничего не должен!

Я: вы сказали, что на фирме получали 10000 чистыми, а сейчас больше?

Таксист: конечно! на порядок!

Я: но все вокруг жулики?




Таксист: однозначно! пока в этой стране ничего не поменяется я платить им не буду!

Я: а когда будете платить?

Таксист: ну если прижучат, то наверное придётся, но я тогда что-то другое буду искать...

Я: за кого будете голосовать, если не секрет?

Таксист: сто пудов за зелю! этот всех их от корыт оторвёт!

Я: дякую за цікаву розмову!

Таксист: чо?!

Та нічо )))

© Виталий Цветков

Який Президент особисто мені як виборцю і громадянину потрібен?

Що ж, залишились лічені дні. Потрібно робити вибір. Пропозицій багато, аж 39 варіантів. Потрібно не помилитись. Отже, для виконання яких обов’язків власне обираємо?

Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

3) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Це основні завдання. Крім того ще подання у ВР кандидатур керівників силових структур, затвердження чи ветування законів, оголошення воєнного стану і т.ін.

Виходячи з цих обов’язків, який Президент особисто мені як виборцю і громадянину потрібен? Чого я як виборець від нього чекаю?

Спробую сформулювати.

1. Найперше – Президент, здатний з руїн та розрізнених розброєних частин створити боєздатну, сучасну армію, яка може ефективно стримувати ворога.

2. Здатний забезпечити армію сучасним озброєнням, правдами чи неправдами «вибити» її з союзників, створити «з нуля» власне військове виробництво.

3. Потрібна людина смілива і мужня, яка поїде до бійців на передову, не злякається російських чи псевдонаціоналістичних тітушок. Потрібен Президент, який не стане на коліна перед ворогом, не стане вибачатися перед ним чи хіхікати разом з ним.

4. Потрібен блискучий дипломат, який орієнтується в тонкощах міжнародної політики, на рівних спілкується з провідними світовими лідерами, достойно і впевнено виглядає на будь-якій міжнародній трибуні. Здатний об’єднати цивілізований світ задля підтримки України. Бажане вільне володіння іноземною мовою.

5. Потрібен дипломат, здатний інколи зробити неймовірне. Наприклад? Наприклад – безвізовий режим для воюючої країни. Або Томос для ПЦУ, в умовах коли московська РПЦ – найвпливовіша сила в православ’ї.

6. А ще мені потрібен Президент, якого ненавидить кремль. Якого ненавидять олігархи, що він їх ставить у рамки закону. ЗМІ та кишенькові «розслідувачі» яких роками риють на нього компромат і прив’язують до нього будь-які негаразди в країні.

7. Проте крім цього для мене важливі ще й реформи в країні. Тому мені потрібна на цій посаді людина зі стратегічним мисленням. Людина, здатна охопити та систематизувати різні напрямки: оборону, економіку, децентралізацію, реформу правоохоронної структури, судову систему, створення спеціалізованих антикорупційних структур тощо.

А для цього всього він повинен мати:
  • сильну, досвідчену команду;
  • сильну фракцію у ВР;
  • здатність правдами і неправдами провести через наш наскрізь популістський і промосковський Парламент потрібні країні закони. 
8. А ще мені потрібна мудра людина. Здатна в найбуремніших обставинах утримати цілісність країни, яку ворог намагається розколоти: на схід та захід, україномовних та російськомовних. Здатний втримати стабільність в країні під час зовнішньої агресії, падіння економіки, роботи ворожої агентури. Здатний силою та гнучкістю не допустити внутрішніх заколотів під час війни. 

9. Повинен системно долати корупцію. От тільки не популістськими заявами для люмпену, обіцянками посадити поганих і поставити на їх місце хороших. А досягненням прозорості бюрократичних процесів, контролем видатків чиновників,конкуренцією в енергетичній сфері, конкурентністю держзакупівель тощо. 

10. Багато в мене вимог. Тому мій Президент мусить мати ще й колосальну працездатність. Щоб працював з ранку до ночі. Щоб сьогодні в Рівному, завтра в районі ООС, післязавтра в Брюселі. 

11. Залишились бонуси.
  • Непогано, щоб був він гарним, вірним сім’янином. Це теж багато про що говорить.
  • Щоб міг вільно говорити і з бійцями ООС, і з журналістами, і з людьми на вулиці, обіймати і потискати руки в натовпі людей.
  • Фінансова незалежність теж дуже важлива в нашій політиці. Слабкого миттєво з’їдять наші ж барони. Чи купить кремль.
12. Розумію, що Президент – теж жива людина. І в своїй складній, важкій справі буде помилятись – без цього не робиться жодна велика справа. Тому потрібна людина, яка має ще й мужність визнати свої помилки та здатність їх виправити. 

Перечитав. Якусь надто ідеальну картину я собі намалював. Здається мені, що я хочу аж надто багато. Таких, мабуть, і не буває. Та що поробиш, доведеться таки обирати. З отих 39-и – лише одного.
От сиджу і думаю. І навіть не знаю – кого мені обрати?

© Костюк Олександр

Нам нужна новая команда. И такие ребята есть...

После проигрыша киевского Динамо на своем поле со счетом 5:0 стало понятно, что нам нужен новый капитан команды. Хотя, почему только капитан? Нам нужна новая команда. И такие ребята есть. Это команда «95-го квартала» в полном составе. А теперь я Вам расскажу, почему у них должно получиться.

Во-первых – это новые лица в футболе, еще не зажравшиеся, не утомленные высокими гонорарами, ноги еще не натерты бутсами, а это значит, что они будут видеть футбол по-новому и играть на результат, а не за деньги.



Во-вторых, давайте честно признаемся, что футбол это не самая интеллектуальная игра, поэтому, если ребята настроены решительно, если они не продались олигархам за красивую надпись на футболке «New Balance» или просто «KLO» c рисунком какой-то блохи, то победа будет за ними, ведь каждый из нас знает, сидя на диване возле телевизора, с бокалом пива, как нужно играть в футбол – нужно просто отбивать от своих ворот и бить в сторону ворот соперника, и тогда, наверняка, команда сможет забить гол.


В-третьих, если игроками станут ребята из «95-го квартала», то команда сможет отказаться от тренера. Зачем тренер, если каждый житель Украины сможет принять участие в написании стратегии игры команды на каждую игру? И пусть говорят скептики: «они же не профессионалы, они никогда не играли в футбол», а капитан команды, которым по праву станет Владимир Зеленский ответит: «Да, мы не профессионалы, но каждый из нас в детстве играл в футбол, и мы, простые люди, точно знаем как играть в футбол. Мы никогда во дворе не проигрывали со счетом 5:0, хотя против нас играли ребята с надписями на футболках не только «Челси», но и «Реал» и «Барселона», в конце концов, если нужно будет выиграть у «Челси», у «Барселоны», да хоть у самого «Реала», то я им скажу прямо в лицо: «Не допустите со своей стороны даже намека на победу у команды «Динамо» (Киев). Если хотите, я могу вас умолять на коленях. Но не позорьте пожалуйста, нашу команду».



И после этих слов, все соперники точно будут проигрывать, потому что в футбол должны играть ПРОСТО ПОРЯДОЧНЫЕ ЛЮДИ!

© Николай Ильинов

Я обираю незалежність і можливість переобрати владу за п'ять років



Я не вважаю, що зараз маю когось агітувати зробити єдино-правильний вибір, який гарантує нам свободу і незалежність.

Йде війна, а жодна з альтернатив Порошенку не є певною і перевіреною.
Тому вибору, інакшого ніж між незалежністю й окупацією, розглядати нема сенсу.
От просто – не час для експериментів.
Не варто собі брехати, що альтернатива є.
Чим закінчуються експерименти з вибором між московською повією і московським шльопєром, ми вже відчули. П'ятнадцять тисяч загиблих. Тисячі й тисячі поранених. Мільйони вимушених переселенців. Мільйони живуть в постійному страху біля лінії розмежування з окупантами.
Тому я не думаю, що потрібні аргументи й суперечки.

Я обираю незалежність і можливість переобрати владу за п'ять років.
З вірою в те, що наступник буде достойніший за попередника.
Все настільки очевидно в цій ситуації, що вдавання, ніби ти «обираєш тактичне голосування у першому турі», чи самонавіювання аргументами про «злочинність влади», «геноцид» і «нічогонероблення», є лише тимчасовими спробами побороти власний розум і заглушити власну совість.

Бо, насправді, ти розумієш, що ти просто поводишся, як «військовий», який «нє разобрался» в 2014-му, чи воювати йому за країну. Ти так само брешеш собі, як дезертир, який, начебто, не хотів воювати за олігархів, хоча бачив, що орки вбивають його ближнього просто за українську мову й прапор. Відрубують руку за тату з нашим древнім гербом.
Тобто, глибоко в душі ти розумієш, що з якихось причин (а їх багато) ти залишив позицію і лишив опиратись російській окупації самих «порохоботів». Бо це ж вони зобов'язані відстояти незалежність, бо це ж  «їх президент» зараз при владі. Смішно, правда ж?
Ну, добре. Нам – не вперше.
Але завтра частині з вас буде соромно.
Так само соромно, як великій частині «нєразобравшихся» на війні, чи тих, хто не втримався й втратив гідність. 

І це буде черговим приводом ненавидіти відповідальних співгромадян, як колись ненавиділи насильно мобілізовані добровольців. 

Забужко в своїх «Секретах...» колись написала, що ви будете ненавидіти їх завжди, бо їх буття не дозволить вам не відчувати себе мудаками. 

Не повторюйте чужих помилок. 

Показати невдоволення якимись процесами в країні можна в інший спосіб. Якщо шануєшся – ти розумієш як. І це – точно не паніка чи втеча істерички.
Тому й цей пост – не агітація, а лише нагадування про українську реальність, яка є інакшою, ніж створена в ольгіному, широко ретрансльована нашими повіями, опереткова малоросійська «політика».
Будьте, будь ласка, собою, а не «тупуватимі малоросамі», як про це мріють на росії.
Збережіть разом те, що вже маєте.
Так, я звертаюсь не до вати.

© Олександр Сосницький

Сьогодні Порошенко спримається західними політиками як остання надія України

Зусилля Кремля, спрямовані на зрив спроби президента України переобратися на другий термін, створюють проблеми для українських лібералів


Президента Петра Порошенка раніше ніхто не уявляв символом майбутньої України. Сьогодні він спримається, як її остання надія.

З наближенням 31 березня 2019 року, дати президентських виборів, Росія активізувала зусилля з надання впливу на передвиборчу гонку. У недавньому звіті розвідувальних служб США говориться про те, що Кремль прагне використати цілий «ряд інструментів», щоб «скористатися крихкою економікою Києва, широко поширеною корупцією, кібер-вразливістю і громадським невдоволенням».

Яка ж їхня мета? Перемогти Порошенка і привести до влади менш антиросійсько-налаштований уряд.

У результаті іноземні дипломати і західні уряди приходять до парадоксального усвідомлення: Порошенко – лідер, чиї повільні темпи реформ часом не виправдовували їхніх надій на швидкі зміни, тепер залишається їхнім найкращим і єдиним шансом втримати Україну від зворотного дрейфу в бік орбіти впливу Росії.

ВАЖЛИВО НЕ ДОПУСТИТИ НЕДООЦІНКИ ГЛИБИННОГО БАЖАННЯ ПУТІНА ВІДНОВИТИ СВІЙ ВПЛИВ НА УКРАЇНУ

Для Президента Росії Владіміра Путіна не так важливо, хто саме переможе на виборах в Україні. Головне, щоб це не був Порошенко.

Перемога будь-якого з двох лідерів гонки, які залишаться – політично недосвідченого коміка Володимира Зеленського та політичного старожила з лівими поглядами Юлії Тимошенко, чия політика може привести до розриву відносин України з Міжнародним Валютним Фондом, – може привести до дестабілізації ситуації всередині країни і відкрити двері для ще більшого впливу Владіміра Путіна.

Основний мотив Путіна полягає не стільки в тому, щоб обрати дружнього Кремлю президента, а й в тому, щоб зовсім ясно дати зрозуміти будь-якому майбутньому президентові України, що відмова йти на поступки Кремлю призведе до політичної загибелі.

Причини спроб Кремля зірвати кампанію Порошенка також є глибоко особистими.

Коли Порошенко прийшов до влади п'ять років тому, він презентував себе як прагматичного кандидата, що ратує за мир. З урахуванням його бізнесу та успішного фінансового стану він також мав репутацію прагматичного політика, відкритого для укладення угод. Путін, ймовірно, думав, що залишені позаду ділові інтереси Порошенка в Росії змусять його піти на компроміс.

НА ТЛІ ЦИХ СВІДЧЕНЬ ВТРУЧАННЯ РОСІЇ, ТАК ЧАСТО КРИТИКОВАНИЙ ПОРОШЕНКО ПОЧИНАЄ ЗДАВАТИСЯ БАГАТЬОМ ЗАХІДНИМ СПОСТЕРІГАЧАМ СТРАТЕГІЧНО ОБҐРУНТОВАНОЮ АЛЬТЕРНАТИВОЮ

Але навпаки, український президент виявився грізним противником: Порошенко використовував дипломатичні навички, щоб заручитися широкою підтримкою на Заході серйозних економічних санкцій проти Росії.

В Україні Порошенко зменшив культурний вплив Росії, заборонивши російські телеканали і соціальні мережі, а також заохочуючи використання української мови у засобах масової інформації та у школах. Він також успішно лобіював створення незалежної української православної церкви. Цей релігійний розкол завдав серйозного удару по історичних домаганнях Москви на Київ і обійдеться російській церкві у мільйони доларів, якщо говорити про об'єкти церковної власності, а також значно послабить вплив в Україні її "м'якої сили".

Не в останню чергу українському лідеру також вдалося переконати Сполучені Штати надати Україні смертоносну оборонну зброю, а також відновити українську військову промисловість і створити сильну Армію.

Все це стало суцільним головним болем для Путіна, який очікував, що Україна зів'яне під впливом російської агресії і заходів по дестабілізації. Зараз він просто не може винести навіть думки про те, що Порошенко зможе виграти ще один президентський термін.

Згідно з даними СБУ, з початку сезону виборчої кампанії Росія вже використала сотні мільйонів доларів, намагаючись вплинути на вибори в Україні і зірвати їх.

Кремль прагне підвищити політичну температуру в країні, просуваючи міжетнічні та міжконфесійні конфлікти і зображуючи Порошенка безпорадним лідером, який не здатний підтримувати порядок.

Також активізувалася кампанія з дезінформації, розгорнута в соціальних мережах, і кібератаки, спрямовані проти українських чиновників і Центральної Виборчої Комісії, яку російські хакери атакують щодня, іноді й щогодини.

Злив даних з невідомого джерела, опублікований минулого місяця українською антикорупційною організацією, що фінансується Заходом, який засуджує партнерів Порошенка в порушеннях, також допускає можливість того, що ці дані могли бути частково підроблені Росією або дружніми їй гравцями.

Кремль також закладає основу для своєї кампанії проти Порошенка, розширюючи можливості дружніх Кремлю бізнесменів і політиків за допомогою привабливих угод і доступу на ринки.

Цьому є безліч прикладів. Один з провідних українських проросійських політиків Віктор Медведчук, чия дочка є хрещеною донькою Путіна і чия дружина нещодавно була визнана мажоритарним власником компанії, яка в минулому році виграла тендер на розробку прибуткового російського нафтового родовища, впливає на кілька телевізійних каналів. Тарас Козак, народний депутат і впливовий імпортер російського дизельного палива, а також співвласник російської компанії – виробника зброї, придбав популярний телеканал 112. Олігарх Дмитро Фірташ, який заробив мільярди, будучи підтриманим Росією посередником в торгівлі газом на початку 2000-х, володіє "Інтером" – також популярним телеканалом, на якому в міру наближення виборів не припиняють транслюватися потоки критики на адресу Порошенка.

Масштаби втручання Росії в українську політику можуть деяким здатися неймовірними. Але важливо не допустити недооцінки глибинного бажання Путіна відновити свій вплив на Україну.

На тлі цих свідчень втручання Росії так часто критикований Порошенко починає здаватися багатьом західним спостерігачам стратегічно обґрунтованою альтернативою.

Звичайно, оцінки його президентства залишаються змішаними. Незважаючи на деяке економічне зростання, для більшості українців, чия середньомісячна заробітна плата в грудні становила 390 доларів, ситуація не поліпшується. І хоча він контролює заходи з протидії корупції, критики звинувачують його в повільних темпах реформ, у тому числі і тих, що стосуються судової системи.

Але які альтернативи? Його суперники, ймовірно, послаблять зв'язки України із Заходом або ж створять невизначеність, відкотивши назад недавно досягнутий прогрес.

Західні політики усвідомили, що, можливо, в їхніх інтересах прийняти досягнення Порошенка і закрити очі на його недоліки. Українські патріоти-ліберали теж доходять такого ж висновку.



Як нещодавно заявив Ярослав Грицак, один з найвідоміших громадських інтелектуалів України: «Головне рішення, яке повинні прийняти ліберали сьогодні, – це підтримати Порошенка у першому турі або дочекатися другого».

© Адріан Каратницький, старший науковий співробітник і один з директорів Ініціативи "Україна в Європі", проекту "Атлантичної Ради" (Atlantic Council).

Джерело: Укрінформ

До теми:
Ярослав Грицак "Чуда не буде"
Мирослав Маринович "Чому я голосуватиму за Петра Порошенка"

Это не ненависть. Это что-то другое...

За пять лет войны, слово ненависть приобрело какой-то другой смысл.

Это как тупая саднящая боль, которая всегда с тобой. Всегда с тобой. Она иногда вспыхивает острым уколом под лопаткой слева, когда видишь все то, что принес русский мир на Донбасс. Когда вспоминаешь погибших и искалеченных ребят. Когда видишь разрушенные села и растерзанные войной города. Когда видишь, как молодая мама, гуляющая с младенцем в коляске, недовольно морщится от звука разрыва в паре километров, беспокоясь, как бы звук взрыва не разбудил ребенка. 

Наверное, это защитная реакция организма на войну. Нельзя остро ненавидеть долго. Сгоришь. Стабильная боль и простое понимание – их, врагов, всех нужно убить. Ну если не всех, то как можно больше. И для этого нужно делать все, что можешь. Помогать армии, учить пулеметчиков, самим по возможности работать. А тех, кого не получится убить, найти потом, после нашей победы, в другой стране. И убить. И это все как-то очень без эмоций. Вот как часть жизни. Неотъемлемая часть жизни.

И это уже не ненависть. Это уже что-то другое. Просто состояние другого порядка, в котором часть существа приняла, как данность, что определенную часть живых существ нужно лишить жизни. Ради жизни своих детей. Это все настолько спокойно и без эмоций, что иногда даже странно. Нас ведь воспитывали на книжках про войну, где испепеляющая ненависть к врагу. А здесь ты понимаешь, что нужная ясная голова, спокойствие, терпение и много-много работы для достижения цели. Рутина по сути своей. Все-таки 5 лет уже.

А потом ты заходишь в интернет и узнаешь, что на Евровиденье от Украины хотят поехать две дивы у которых мамаша награждена медалью РФ "за возвращение Крыма". Которая до сих пор в оккупированном Крыму и является вторым человеком оккупационного "Совета министров Республики Крым". А папаша у див, еще два года назад, судил в Крыму по законам РФ. 

А потом ты смотришь новости и узнаешь, что хлопнули пирамиду для подкупа избирателей, бюджет которой 7 ярдов гривен российского происхождения. А у тебя голова забита тем, как оборудовать несколько позиций видеонаблюдением, потому что не то что голову не дают высунуть, но даже перископы UZI методично расстреливают. Да-да, вот эти вот российские снайпера и расстреливают, оружие и боеприпасы которым закупают из тех же денег, что и подкупают избирателей. Из тех же денег, за которые штамповали медали "за возвращение Крыма". 

А потом один из кандидатов подписывает типа договора о сотрудничестве с профсоюзом, за которым стоят Фирташ и российские деньги на газовых схемах. А в команде другого кандидата в президенты работает десяток российских политтехнологов и "доверенных лиц" российских политиков, тех самых, которые с голубых экранов призывают стереть Украину ракетным ударом с лица земли.

А потом 25-летняя служащая ЗСУ поздравляет на фейсбуке своего мужа, майора ЗСУ, с 23 февраля.

А в отборе на Евровиденье от Украины, побеждает девица у которой концертные туры в России. Она едет использовать Украину, как трамплин для карьеры в России. Ту самую Украину, которую пять лет убивает та самая Россия. В интервью победительница отбора заявляет на весь мир - "Воевать за мир – все равно что трахаться за девственность." Это говорит человек, который едет представлять страну, ту самую страну, что пять лет хоронит своих сыновей, убитых мышебратьями. И вот тут вот и появляется какое-то новое чувство.

Это не ненависть. Это что-то другое. Более страшное и опустошающее. Накатывает усталость и пустота. Ты хватаешь воздух ртом, как рыба, выброшенная на берег и не можешь вдохнуть. Потому что ты понимаешь, что вот это все, чем мы живем пять лет, может быть напрасным.

Стать на колени перед уйлом не сложно. У нас часть страны так, до сих пор, и не встала с колен. А вот куда потом девать тех, кто убивает нас пять лет? Принять как победителей? Узаконить у нас медали за возвращение Крыма, за оборону Славянска? Как потом с этим жить? Как устраивать "мир" за деньги тех, кто пять лет нас убивает? Как стереть память этих последних лет? Никак не стереть. Невозможно это. Просто выясняется, что нас не так уже и много, как нам казалось.

И ничего нам больше не остается, как сцепив зубы дальше впахивать. Помогать, обучать, воевать. Потому что если мы с вами не выдержим и не победим, то не будет никакой победы. И все будет зря. Поэтому держим строй и пашем дальше. И не забываем мобилизоваться на выборы. Прийти самому и привести двух, а лучше трех свежесагитированных, до вас не определевшихся за кого голосовать. И конечно же –

Если хотите помочь воюющей армии на фронте – не отказывайте себе в удовольствии. Присоединяйтесь.
И спасибо всем кто помогает.

Допомогти перемозі легко.
Гривнева карта ПриватБанку 5168 7573 4764 2680 Донік Роман

Посилки можна відправляти на Харків Новою поштою.
За рахунок одержувача.
1 відділення Нової Пошти.
"Волонтерська група Романа Доніка"
050 400 56 24

Питання? Телефонуйте 093 487 99 36 Роман

5 причин зміцнення курсу гривні від Богдана Данилишина

На відміну від кількох останніх років січень 2019-го характеризувався спокоєм на валютному ринку України, з ухилом у невелику ревальвацію нацвалюти. А в першій декаді лютого відзначалося помітне зміцнення курсу гривні. З початку року до теперішнього часу гривня по відношенню до долара посилилася на 2,9% (офіційний курс НБУ).

Це сталося внаслідок впливу ряду зовнішніх і внутрішніх факторів.
Серед зовнішніх факторів виділю два основних – гальмування з підвищенням ставок основними Центробанками світу і порівняно низькі ціни на енергоносії.

Вплив на реалії і перспективи усіх валют у світі, і в тому числі гривні робить політика ФРС – це аксіома. Про те, що в керівництві Федрезерву зародилися сумніви щодо доцільності продовження жорсткої монетарної політики стало відомо в перші дні року. 3 січня в інтерв'ю телеканалу Bloomberg президент Федерального резервного банку Далласа Р.Каплан заявив про необхідність відмовитися від підвищення процентних ставок протягом першої половини 2019 року. Мотивація така – ФРС варто взяти паузу в циклі посилювання монетарної політики через помітне посилення волатильності на фінансових ринках, а також через невизначеність з перспективами зростання економіки США і світової економіки в цілому. Ці фактори впливають на ситуацію на ринках, і очевидно, що ФРС необхідний певний час для того, щоб оцінити ступінь їх серйозності. «На мій погляд, нам не варто приймати будь-яких подальших рішень щодо процентних ставок, поки дані проблеми так чи інакше не будуть дозволені. Я б не став поспішати з діями протягом перших кількох кварталів цього року. Нам варто зберігати терпіння і подивитися, як буде розвиватися ситуація» – говорив Р.Каплан. 




Незважаючи на те, що глава ФРБ Далласа не входить до числа тих, хто приймає в цьому році рішення щодо монетарної політики – Каплан отримає право голосу на засіданнях Федерального комітету з відкритого ринку ФРС в рамках щорічної ротації в 2020 році – «голосуючі» колеги до нього прислухалися, 30 січня було прийнято рішення зберегти ключову ставку Федрезерву в діапазоні 2,25...2,50% (нагадаю, що ставку ФРС тричі підвищували в 2017 році і чотири рази в 2018 році).

Головне, що Федрезерв прибрав із заяви за підсумками засідання положення про намір надалі підвищувати ставку. При цьому в повідомленні ФРС наголошується на необхідності проявляти терпіння в грошово-кредитній політиці. Перерва в підвищенні ставки ФРС – позитивний сигнал для валют країн з ринками, що розвиваються. Справа в тому, що підвищення ключової ставки Федрезерву, як правило, веде до припливу капіталу в США (оскільки номіновані в американському доларі інструменти стають ще більш привабливими), що означає відтік капіталів з ринків, що розвиваються, наслідком чого є ослаблення валют країн – emerging markets. Відповідно, якщо ставку не підвищують, валюти країн з ринками, що розвиваються не відчувають тиску з боку долара.




До речі, банк Англії солідаризувався з ФРС США – минулого тижня було прийнято рішення зберегти ставку на рівні 0,75%. «Зростання економіки Сполученого Королівства сповільнилося в кінці 2018 року і, схоже, продовжить слабшати на початку 2019 року», – повідомили представники керівництва Банку Англії, яке одноголосно проголосувало за збереження ключової ставки.

Про нафту. Схоже, ми вступили в період відносно низьких цін на нафту та інші енергоресурси, серед яких для України найважливішим, нарівні з «чорним золотом», є природний газ. Зниження вартості енергосировини пов'язано з надлишком пропозиції на глобальному ринку. Ще одним фактором, що робить знижувальний вплив на ціни вуглеводнів, є очікування з приводу можливого уповільнення світової економіки в 2019 році. Зниження ціни на нафту зіграло на руку найбільшим імпортерам сегменті, що розвивається, таким, як Індія, Індонезія, Туреччина, Україна. Падіння цін на «чорне золото» однозначно позитивно для них, оскільки сприяє поліпшенню їх торгових балансів і знижує інфляцію. Валюти країн, що розвиваються, в тому числі і гривня, теж отримали підтримку на тлі падіння ціни нафти.

Імпортерам енергосировини тепер доводиться обмінювати менші обсяги своєї валюти на долари для покупки тієї ж кількості нафти. Що створює передумови для зміцнення курсу їх нацвалют. України, як крупного імпортера енергоресурсів, це стосується повною мірою. До речі, позитивний вплив нафтового фактора позначиться і на українському аграрному ринку - не далекий той час, коли почнеться весняна посівна компанія і варто очікувати, що паливно-мастильні матеріали наші аграрії будуть купувати за прийнятними цінами.

Внутрішніх факторів я бачу три. По-перше, рекордний урожай зернових в Україні в поточному маркетинговому році - валовий збір зерна в 2018 році склав 70,1 млн. т. (у порівнянні з 62 млн. т. у 2017 році). Кукурудзи намолочено 35,5 млн. т., пшениці – 24,5 млн. т., ячменю – 7,3 млн. т. Крім того, соняшнику зібрано 13,7 млн. т., сої – 4,4 млн. т., ріпаку – 2,6 млн. т., цукрових буряків вирощено 13 млн. т. Значна частина сільгосппродукції України експортується. Валютна виручка надходить у країну, половина її продається на міжбанківському валютному ринку, що формує пропозицію валюти, створюючи умови для стабільності курсу гривні і навіть для зміцнення. Та й ціни на ринку зернових перебувають на відносно високому рівні (значною мірою через посуху в Австралії). 




До речі, з 1 березня 2019 року норматив обов'язкового продажу експортної валютної виручки знижується з 50% до 30%. Думаю, це відбувається не тільки через вступ в силу нового валютного законодавства, спрямованого на лібералізацію (дорожня карта валютної лібералізації передбачає поступове зниження вимог до обов'язкового продажу валютної виручки експортерів аж до поступової їх скасування), але й тому, що є впевненість в стабільному припливі валюти експортерів (e першу чергу – агроекспортерів) в Україні.

По-друге, за перший місяць 2019 року іноземні інвестори за рахунок покупки гривневих ОВДП майже вдвічі наростили обсяг вкладень в українські державні облігації (на 5,448 млрд. грн). Для цього нерезиденти заводять в Україну валюту і продають її на міжбанківському валютному ринку, тим самим збільшують пропозицію іноземної валюти.

По-третє, на відміну від зим 2016–2017 років і 2017–2018 років уряд проявив помірність у витрачанні коштів держбюджету в кінці 2018 року (протилежний приклад – за грудень 2017 року залишок коштів уряду на єдиному казначейському рахунку зменшився в 10,6 разів, результатом чого було серйозне зниження курсу гривні в грудні 2017 — січні 2018 року). Сподіваюся, перший практичний крок у плані підвищення координації фіскальної та монетарної політики зроблений.




Хай там як, а привід для спокою існує лише у короткостроковій перспективі. Той же Р.Каплан говорив, що ФРС має сенс стримати апетити в підвищення ключової ставки лише до червня. Активний експорт української агропродукції припаде на березень–квітень, з травня почнеться його тимчасове (на кілька місяців) зниження. А вкладення нерезидентів в ОВДП – не довгострокові: влітку іноземні інвестори (хоча, в даному випадку скоріше варто говорити про спекулянтів), дочекавшись погашення боргових паперів, ймовірно, почнуть виводити кошти з українського ринку, підвищивши тим самим, попит на іноземну валюту. Та й уповільнення темпів зростання світової економіки, яке очікують МВФ і СБ, може привести до зниження попиту на продукцію українського експорту (не тільки на сільгосптовари, але і на продукцію чорної металургії).

Приводи для оптимізму щодо курсу гривні в другій половині року варто шукати в успішному продовженні співпраці з МВФ. Що також дозволить отримувати «пов'язане фінансування» від інших офіційних кредиторів України. До речі, саме завдяки відновленню співпраці з МВФ і зросла довіра нерезидентів до українських ОВДП (наприклад Citibank реалізував кілька програм, орієнтованих на наші державні боргові зобов'язання). Не будемо забувати і про зв'язок ціни природного газу з вартістю нафти. Відбувається це зазвичай з лагом в 6-9 місяців, тобто влітку, коли Україна буде закачувати газ в підземні сховища, його вартість може бути нижче, ніж в кінці 2018 – на початку 2019 року. Відповідно, знадобиться менше інвалюти на його покупку. А ще я б подумав про доцільність максимального виконання плану інтервенцій Нацбанку з придбання валюти в міжнародні резерви в першій половині року, поки курс прийнятний.

Теперь сделку по покупке валюты можно совершить за пару минут on-line

Виталий Шапран, член УОФА
7 февраля 2019 года в Украине вступил в силу Закон Украины "О валюте и валютных операциях". Новый Закон заменил Декрет Кабинета Министров Украины от 1993 года.

Ветер перемен наконец-то затронул валютный рынок Украины, но страна не станет моментально ближе к ЕС или США по степени валютной свободы, для этого еще предстоит принять изменение в налоговое законодательство, ну или стать эмитентом резервной валюты. Оба пожелания вряд ли будут исполнены в самое ближайшее время. И все же определенные позитивные подвижки есть.

С мыслью о малом бизнесе и населении

Нововведения властей на валютном рынке касаются, прежде всего, малого бизнеса. От валютного надзора освобождаются все транзакции в сумме до 150 000 грн в день. Для тех, кто осуществляет эти транзакции, безусловно, исчезнет бумажная волокита. Сумма в 150 000 грн появилась не случайно. Это порог, установленный законодательством о финансовом мониторинге. В скором времени эта сумма будет повышена до 300 000 грн, после принятия очередного проекта закона в Верховной Раде. В итоге, транзакции в сумме чуть менее чем 10 000 евро будут освобождены от валютного надзора, и, конечно же, от любопытства финансового мониторинга.

Также до 150 000 грн могут осуществляться on-line сделки по покупке иностранной валюты за гривны. И за период с 7 по 13 февраля украинцы уже успели купить on-line 19 млн долларов США. Теперь никаких очередей и рисков получить купюру, которую не примут в другом обменном пункте. За пару минут можно совершить сделку по покупке валюты on-line, а обменный пункт по сути "переехал" к Вам в смартфон. В первые дни диковинку массово апробировали просто ради интереса, поэтому впоследствии объемы операций уменьшились. В прошлом Приватбанк уже баловал похожей новацией своих клиентов, однако позже (еще до национализации) эту операцию ему запретили. По старой статистике, средний чек в Приватбанке на покупку валюты on-line составлял всего 70 долларов США, что очень немного. Учитывая рост покупки валюты через интернет, думаю сейчас средний чек на покупку валюты on-line будет гораздо выше.




Также граждане Украины теперь могут перевести от 15 000 до 150 000 грн по системе переводов без открытия счета. Теперь население может в более комфортном режиме оплачивать обучение, лечение в медицинских учреждениях, переводы родственникам и знакомым. И, конечно, одно из наиболее интересных для населения нововведений – это то, что вместо пресловутых индивидуальных лицензий установлены е-лимиты на вывоз капитала в сумме до 50 000 евро в год. Возможность легального вывоза капитала очень порадует тех, кто искал возможность не нарушая законов купить недвижимость за рубежом или открыть счет у фондового брокера. Дело в том, что риелторы и фондовые брокеры были прекрасно осведомлены о строгостях нашего валютного законодательства и поэтому, когда возникали спорные моменты при исполнении сделок, очень часто пользовались бесправием наших граждан, вывозивших капиталы в обход законодательству. Сейчас же появилась легальная альтернатива черным и серым схемам.

Косточка для бизнеса

Бизнесу повезло чуть меньше чем населению и малым предпринимателям, но определенные послабления все же есть. Во-первых, юрлица могут вывозить капитал до 2 млн евро в год по е-лимитам. Это, конечно, немного, но вполне достаточно чтобы, скажем, открыть дочернюю компанию для оптимизации экспорта в одной из стран ЕС.

Во-вторых, срок осуществления расчетов по внешнеэкономическим контрактам продлевается до 365 дней. Это двойной плюс бизнесу. Теперь наши экспортеры могут продлить коммерческий кредит до 365 дней своим клиентам за рубежом. Это означает, что наши экспортеры смогут продавать больше товаров с отсрочкой платежа, а импортеры – брать импортный товар на реализацию также с отсрочкой платежа.

Иностранных инвесторов порадует разрешение на репатриацию дивидендов в сумме до 7 млн евро в месяц. Решение это спорное, и оно долго обсуждалось на рынке. Тем не менее, все вопросы к данному решению снимаются, когда начинаешь отвечать на вопрос: кто будет инвестировать в Украину, если легально забрать заработанное нельзя. Так что в перспективе это разрешение должно позитивно отразиться на реальной статистике прямых иностранных инвестиций.




Пожалуй, главный подарок украинскому бизнесу, точнее экспортерам – это снижение обязательной продажи валютной выручки с 50% до 30%. Эта норма обычно позитивно воздействует на рынок в течение 2-3 месяцев, затем эффект от нее затухает. Кроме того, часть предприятий не только экспортирует, но и одновременно импортирует продукцию. Обязательная же продажа валюты вводила такие компании в убытки. Поэтому сейчас экспортеры и импортеры будут менее склонны к использованию оффшорных прокладок.

Без иллюзий

В целом, власти подарили украинцам около 30 послаблений в валютном законодательстве, а также сменили нормативный акт, который действовал с 1993 года. Однако дальнейшая либерализация, скорее всего, будет поставлена на паузу. Для продолжения либерализации нужно будет принять проект закона о BEPS. Так называемый BEPS предполагает 15 шагов, в корне меняющих налоговое законодательство. При этом, один из ключевых шагов – раскрытие конечного бенефициара от деятельности компании. Часть стран ЕС очень жестко соблюдают данный принцип. Однако Великобритания и часть Британских островных территорий уклоняются от соблюдения BEPS. Например, если у компании более 5-ти собственников, то ее бенефициаром принято считать директора. Поэтому, пока все ключевые юрисдикции не присоединятся к BEPS, эффекта от работы этого соглашения будет немного.

Вторая "проблема" BEPS – это Верховная Рада. Мне сложно представить, чтобы наши парламентарии так просто и легко отказались от уже насиженных схем в оффшорных зонах, ведь это дешево, надежно, практично и, как показала практика, достаточно закрыто. На карточку в иностранном банке вы можете заплатить как своему адвокату, так и выплачивать зарплату ТОП-менеджменту, избегая внимания налоговых органов. Удобство, надежность и практичность оффшоров – это очень серьезный барьер для законопроектов, предусматривающих имплементацию BEPS в Украине, без которой дальнейшая валютная либерализация будет заблокирована. Думаю, что к вопросу BEPS мы сможем вернуться уже после парламентских выборов.




Таким образом, малый бизнес и население получили свой "кусок пирога" от валютной либерализации. Есть послабления и для крупного бизнеса. В любом случае, чтобы избежать спекуляций на тему эффективности реформ на валютном рынке, хочу отметить, что в феврале 2019 года ситуация на нем для его участников улучшилась, а сам рынок стал менее зарегулированным. Однако дальнейшие перспективы либерализации – в руках наших парламентариев.

© Виталий Шапран, член Украинского общества финансовых аналитиков (УОФА)

Он провел нас по лезвию ножа и победил


В феврале 2015 Порошенко переиграл Путина. Сегодня мы уже знаем, как на переговорах в Минске Путин угрожал Порошенко "раздавить войско Украины". Президент Франции Француа Олланд описал в своей книге, как Порошенко и Путин кричали друг на друга. Как Порошенко "неотступно защищал интересы Украины". Как путин удивил всех тем, что после изнуряющих переговоров в какой-то момент сказал, что ему надо выйти поговорить с кем-то из своих, а потом оказалось, он спит в соседней комнате "на широкой кровати", пока Меркель, Олланд и Порошенко задремали в своих креслах.



Именно в те дни Порошенко сумел показать Западу истинное лицо кремлевского карлика. Порошенко просто перетянул посредников в ходе переговоров на сторону Украины. По воспоминаниям Олланда, Меркель в какой-то момент разозлилась и пригрозила Путину полной международной изоляцией, после чего тот и пошел на уступки. Порошенко чисто дипломатически переиграл противника.



Вот это талант дипломата, который необходим Президенту страны.

Но это все было бы невозможно, если бы Украинская Армия не продемонстрировала стойкость в Дебальцево. Переговоры не возможны, когда одна из сторон разгромлена. Путин на переговорах сразу начал с того, что ЗСУ конец и Порошенко должен подписать капитуляцию.



Меркель несколько раз спросила Порошенко – способна ли наша армия продолжать борьбу? Иначе переговоры теряют смысл. Именно в те дни 11-12 февраля нашей стране была необходима стойкость армии. И армия не подвела. Армия дала своему Главнокомандующему время, настучала врагу, а когда он добился подписей, быстро отступила на тыловые позиции. 

Россия уложила 1 тыс своих военных за "котел с 8 тыс украми". В котором украинцев не оказалось. 

Порошенко провел нас по лезвию ножа и победил.

© Джон Смит

Чому інші бідніють, а Порошенко багатіє?

Петро Порошенко заробив свої статки ще до обрання Президентом України. Він декларує свої доходи, сплачує з них податки і фінансує свою виборчу кампанію з власної кишені. Натомість, політики, які вдають з себе захисників бідних, беруть гроші або в олігархів, або тягнуть з бюджету.

Наприкінці 2018 – початку 2019 року компанія «Ротшильд» вперше за три роки перерахувала Порошенку дивіденди. Цими коштами він профінансує виборчу кампанію – чесно й прозоро, на відміну від багатьох інших політичних сил, які оплачують ролики та борди за рахунок бюджету або й взагалі не можуть пояснити джерел надходження грошей на виборчу кампанію.

Порошенко ділиться доходами з державою та з бідними. «Рошен» за роки його президентства сплатив близько 6 мільярдів гривень податків.

Загальні витрати Петра Порошенка та його компаній на благодійність за п’ять років склали один мільярд двісті мільйонів гривень. Левова частка – 550 мільйонів – пішла на допомогу армії.

Наприклад, компанія Roshen ще у 2014 році профінансувала відновлення комплексів протиповітряної оборони навколо Києва. 2018 року – придбала та передала на озброєння десантно-штурмових військ 430 снайперських гвинтівок. А у 2017 році Петро Порошенко купив 98 снайперських гвинтівок для бійців Сил спеціальних операцій. 
Серед отримувачів благодійних коштів – дитяча лікарня «Охматдит», Інститут серця, Центр дитячої кардіології та хірургії, Національний інститут раку, Театр на Подолі в Києві та багато інших проектів. Крім того, усю свою президентську зарплату Петро Порошенко віддає на благодійність.

Про вибори: Я вже задовбалася тікати від війни


Скоро вже городи.
Оранка, добрива, саджати-сіяти-тикати.
І кожна господиня знає, що те, що ми посадимо, те і зберемо.
Якщо посадимо картоплю, виросте картопля. Посіємо буряк – виросте буряк. Дивно було б, посіявши моркву, чекати, що там виростуть ананаси.
Такі думки. Про майбутнє.

І такі ж думки про майбутнє після виборів.

Ну, з Порошенком – все ясно. Буде, як сьогодні. Європа буде кривитися, але і допомагати, і торгувати. НАТО буде наближатися, армія буде нагодована, вдягнена і озброєна. Дороги в громадах будуть ремонтуватися, садочки будуватися, зарплати платитися.

Більш цікавлять перспективи мого життя в Україні, якщо Президентом стане хтось інший.

Йуля – ходячий деструктив. Буде багато красивих слів і економічних афер з неіснуючим курячим/свинячим/щурячим грипом. Зміна Конституції, підпорядкування собі всіх держструктур. Вона дуже довго прагнула цієї посади і, досягнувши мети, помститься так, що віялові відключення світла при кучмі здадуться нам романтичною ностальгією. Вона буде мстити, я впевнена на 100 відсотків. Мстити за всю свою брехню, за приниження, за качанівку. Мстити всім нам. Вона зруйнує все, що зробив Порошенко, бо її мета – не держава, а помста.

Клоун. Я знаю людей, які хочуть голосувати за персонажа. Не за людину, а за роль. Інтелектуальні здібності цих виборців невисокі. У кращому випадку, вони реагують на аргумент, на кшталт – людина Коломойського.
Президент на сьогодні – це армія і міжнародні зв'язки.
Як ви гадаєте, чи присягне армія клоуну? Чи захочуть поважні лідери світу потиснути руку гопникові?

Два варіанти розвитку подій.
Всі ті, хто прагнув змін (Майдан, Армія, Церква, Бізнес) вийдуть знову на протести. Поліція може стати на бік як влади (нової), так і протестуючих. Почнеться громадянська війна. Зброї – повно. Східний фронт протягнеться вже від Сумщини до Одещини. Україна потоне в крові...

Отакі думки.

Тому, сіючи моркву, не чекаємо ананасів.
Обираючи деструктив, не чекаємо прогресу.

І ще! Ті, хто хоче обрати "народних президентів", їдьте на Донбас. Там вони є. І нема Порошенка. Житло дешеве. Комуналка дармова. Дружба із заліссям. Їдьте.

Бо я вже задовбалася тікати від війни.

© Пані Крулевська

О высоких рейтингах Зеленского


Люди, что с вами?
Это я о высоких рейтингах Зеленского. Похоже, ситуация требует простого и аргументированного анализа.





1. Спрос на новые лица в политике. Кто-то запустил данный тезис и все его повторяют как мантру. Во-первых, мне за 50, а у меня такое впечатление, что я родился, а Зеленский уже был. Какое же это новое лицо? Во-вторых, когда социологи говорят про новые лица, они имеют ввиду лица, вышедшие из низов политической жизни, а не кривляющиеся рожи или киношных персонажей. Например, имеют ввиду успешных сельских голов, председателей успешных громад, депутатов местных советов разных уровней, успешных мэров городов. Т.е. речь идет об успешных незамаранных политиках, которые уже много хорошего сделали на своих территориях. Но никак не людей, совсем не имеющих опыта работы на государство. Все уже знают, что и Рейган и Шварцнегер свою политические карьеры начинали с низов. Хотя, есть и противоположный пример – все помнят комика Михаила Евдокимова, губернатора Алтайского Края. Кто не помнит – погуглите.


2. Морально-этическая сторона вопроса. Президент – лидер нации. Хорош «лидер», сравнивающий свою страну с актрисой немецких порнофильмов, получающий деньги на съемки фильма из бюджета РФ в то время, как наши герои гибнут на фронтах. Хорош «лидер», который укрывает налоги в офшорах. Хорош «лидер», не владеющий в совершенстве государственным языком, который, между прочим, нужен не только для общения, но и для работы с важнейшими государственными документами. Хорош «лидер», который собирает свою команду на вражеском ресурсе «В контакте». Хорош лидер, который даже до регистрации не раз успел соврать обществу, а после подачи документов в ЦИК устроил в центре столицы распитие спиртных напитков. И сможет ли он держать удар и психологическое давление, если даже не став президентом, уже успел отметиться извинениями перед врагами Украины?

Есть и еще профориентационная сторона вопроса. Последние 20 лет Зеленский занимался интересной, веселой творческой работой. Работу президента можно охарактеризовать как психологически напряженную, изнуряющую, рутинную. Как долго Зеленский сможет ее выдерживать и делать ее качественно, с полной отдачей, а не спустя рукава? Очень большой вопрос. Лично я в чудеса не верю, т.к. видел много профнепригодных людей на разных должностях.



3. А готов ли профессионально господин «Зе» к такой высокой и сложной должности? Многие из его апологетов говорят: «Да он бизнесмен, построил такую «империю», разберется». Хорошо, давайте и мы разберемся. Зеленский забыл, и его приверженцы тоже, что все его успехи в кино, теле- и шоу-бизнесе достигнуты МНОГОЛЕТНИМ трудом. Ключевое слово – «многолетним». 20 лет по крупинкам он собирал команду, опыт и знания в этой области. 20 лет. И с чего это он вдруг решил, что президентство, абсолютно новую для себя сферу он освоит за неделю? Да еще и гордится своей некомпетентностью?

Давайте прикинем, что должен знать президент и каким объемом информации владеть.
  1. Президент должен знать почти все украинское законодательство и как устроено наше государство. 
  2. Основы международного права и как устроена мировая политика. 
  3. Как минимум один иностранный язык – английский, но в совершенстве. Государственный – в совершенстве. 
  4. Лично всех лидеров зарубежных стран, а также в Украине как минимум 1000 человек из правящей элиты. Знать нашу армию, ее части, вооружение, оборонпром. И не просто знать, а уметь со всеми взаимодействовать. 
  5. Быть экономистом, разбираться в экономике Украины и мира. 
  6. Быть дипломатом. 
  7. Иметь стаж службы в армии (почему на таможню, в полицию без армии не берут, а в Президенты можно?). 
  8. Иметь опыт разнообразной управленческой работы именно на госслужбе и в выборных органах. 
А теперь вопрос: "Сможет ли Зеленский хотя бы за 5 лет освоить/усвоить весь этот объем знаний и информации? И почему он будет учиться за наш счет и подвергать страну риску из-за своей некомпетентности? Кто-то скажет, так у него будет куча советников! Они будут за него решать. Тогда может нам проще избрать вместо него квалифицированных советников? Или человека, который уже обладает всеми необходимыми знаниями и доказал это на деле? 

ПРОСТОЙ тест для любителей Зе: прежде чем двигать его в президенты, представьте его в роли вашего бригадира, вашим непосредственным начальником, вашим директором фабрики или мэром вашего города. Сколько времени вы потратите на его обучение и будете работать вместо него? Сколько дров он наломает, пока во всем разберется?



4. Последствия безответственного выбора наших граждан. Надеюсь, до этого не дойдет, здравомыслящих людей в стране больше, но представим, что Зеленского избрали президентом.

Зеленский, армия и силовики. Общая мысль, а ЗАЧЕМ АРМИИ и силовикам защищать тот народ, который выбрал им главнокомандующего-клоуна, который ни года не служил в армии, извинялся перед Кадыровым и собирается стать на колени перед путиным? Который вместо фронта не вылазил из Турций, Кипров и Греций, в то время как наши воины держали оборону, не жалея своей жизни? Зеленский главкомадующий – это плевок лицо всем нашим героям и их геройским командирам. В армии начнутся брожения, недовольство и увольнения со всеми вытекающими последствиями. Он только станет президентом, а моральный дух армии и силовиков тут же будет подорван. Ведь есть же в стране и другие примеры творческой элиты, вспомните, оперного певца Слипака, который не смог отсиживаться в парижском тылу, в то время, когда Родина в опасности. 

Зеленский и Парламент. Приходит «президент» Зеленский в парламент (интересно звучит, почти как начало анекдота), а там нет его фракции, зато сидят все те, кого он ПОДСИДЕЛ. И Юля, и Ляшко, и 2 оппоблока, и Бондарев, и партия Садового, и наш не наш Мураев, и БПП, и Каплин, и Куприй, и народный фронт, чей Яценюк не стал выдвигаться, и Билецкий и др. А еще в парламенте сидит куча мажоритарщиков, которые не один год работали на своих округах, работали в местных и областных советах, мэрами. О чем они будут договариваться с выскочкой? Он даже своих министров назначить не сможет. Максимум, на что сподобится парламент в этом случае – это быстро и первым делом примет многострадальный закон об импичменте президента. 
Зеленский и Кабмин. Приходит Зеленский в Кабмин, а там сидит Гройсман, который прошел все ступени государственного управления и которого ни за что высмеивал Зе. О чем Гройсман будет разговаривать с некомпетентным профаном? 
Зеленский и мировые лидеры. Зачем мировым лидерам помогать стране, народ которой выбрал себе в президенты некомпетентного и непредсказуемого президента? Прощай санкции и всесторонняя материальная и моральная помощь? Ради чего будут напрягаться западные лидеры и держать санкции во вред своим странам? 
Реакция россии. Вот уж кто оттянется, так это РФ и путин. Они на весь мир так и скажут, что Украина – недострана 404, смотрите кого они выбрали и будут эту тему развивать пока Украина не рухнет. 
Зеленский и общество. Он с большим отрывом не победит, а это значит, что общество будет расколото пополам. До парламентских выборов далеко, поддержки в элите нет. Чем в это время будет заниматься президент Зе? А НИЧЕМ. Будет просто сидеть за наш счет на гособеспечении и ждать выборов в парламент. Проблемы в стране будут нарастать, он будет что-то лепетать в СМИ, его популярность будет падать. В результате и фракции «Слуги народа» в парламенте не получится. И что? Страна де факто без президента И НИЧЕГО ХОРОШЕГО ДЛЯ нас, граждан. Прощай СТАБИЛЬНОCТЬ, прощайте реформы, прощайте перспективы. На фоне слабого президента поднимет голову всякая наволочь и будет раскачивать страну до полного краха.
Зеленский и Коломойский. Коломойский сразу попытается через Зеленского продвинуть свои шкурные интересы. Но полномочия президента уже не те, и общество уже не то. Будут митинги, демонстрации, протесты, шум в прессе. На выходе – или импичмент, или Майдан. А оно нам надо? 



5. Государственный подход и амбиции. 
Зачем они (все кандидаты) и он лезут, и что он (и они) лучше и больше могут сделать для Украины, чем ныне действующий, владеющий всеми вопросами Порошенко? А ничего. Но лезут же. Это не по государственному. Почему Яценюк, Кличко, Гройсман, тот же Билецкий смогли обуздать свои амбиции и не баллотируются в президенты, а целая группа слабых политиков и Зе баллотируются? Где реалистичная самооценка? Где забота о будущем Украины? Ради чего они идут в президенты? Что бы сделать нам всем хуже, а себе лучше? Так и себе лучше у них тоже не получится.



Если вы согласны со мной, прошу сделать репост. Если не согласны – попробуйте найти контраргументы («сам дурак» не прокатит, придется поискать настоящие). Ради общего блага разрешаю мой пост разбирать на цитаты без ссылок на меня.

© Андрей Токарь

Дали буде
(Зе и Голобородько)...