Чотири базових негативи рішення про внесення до списків на обмін осіб, які засуджені чи є підозрюваними чи обвинуваченими у вбивствах українських громадян

Перший стосується правової основи такого рішення. Осіб, які засуджені чи є підозрюваними чи обвинуваченими у вбивствах, відпускають на волю з політичних мотивів. Українське законодавство такого не передбачає. Тобто вимога Генерального прокурора Рябошапки про звільнення таких осіб з-під варти означає, що цим особам дають можливість уникнути кримінальної відповідальності за скоєні злочини. Такі дії Генерального прокурора самі по собі є кримінальним злочином. І це лише справа часу, коли постане питання про притягнення його за це до кримінальної відповідальності.

Аргумент, що це нестандартна ситуація, не витримує жодної критики. Хочете дати можливість певним особам уникнути кримінальної відповідальності за найтяжчі злочини — ухвалюйте парламентом політичне рішення та затверджуйте закон про амністію. Але тоді це жахливе рішення ухвалюється законодавцями. Як це і передбачено Конституцією України.

Пан Рябошапка не може не розуміти різницю між тим, що скоїв він з політичних міркувань, та юридично коректним механізмом врегулюванням цього контроверсійного питання. Хоча, враховуючи записи з кабінету Труби, можна впевнено стверджувати, що він не вирізняється дотриманням законів. Тому одним скоєним злочином більше, одним менше — це вже не принципово. 

Інша справа, що у нас довгий час істерили, що Генпрокурор Луценко не має юридичної освіти, а тому не можна було давати йому право обіймати посаду Генпрокурора. Але схоже, що рівень юридичних знань та правової культури у пана Рябошапка не вищий, ніж у пана Зе, який отримував юридичні знання у перервах між репетиціях криворізької команди Клубу веселих та кмітливих. Тобто фактично їх немає. І чим тоді пан Луценко з політичним багаторічним досвідом правничої діяльності на посаді міністра внутрішніх справ був гіршим на посаді Генпрокурора за номінальних юристів – Зе чи Рябошапки з дипломами про юридичну освіту, але при практично повній відсутності юридичних знань?

Другий. Намагаючись звільнити наших заручників, при цьому відпускаючи вбивць наших громадян, у тому числі дітей, українська влада знищує принцип справедливості та невідворотності покарання. Особливо неприпустимо, коли йдеться про найтяжчий злочин — навмисне вбивство. Коли пан Зе ухвалює таке рішення, то він має подивитися в очі дітей, батьків, братів та сестер вбитих. Хотілося би подивитися на його реакцію, якщо станеться найжахливіше для нього як батька, та вб'ють його дитину. А потім вбивць його дитини інший Президент України з політичних міркувань обміняє на чергових заручників Мордору.

Третій. Російська імперія століттями вбивала людей та брала їх у заручники задля досягнення своїх цілей. Зараз в цій імперії встановився кримінально-гебешний, фашистський режим, нічим не кращий за комуністичний, у якого моральні обмеження відсутні як такі. Тому поступаючись шантажу Мордору, пан Зе та вся нинішня влада не зупиняють вбивства наших громадян, а навпаки їх заохочують. Бо Мордор всім своїм наймитам, яких залучає для здійснення вбивств та терористичних актів, обіцяє, що вони уникнуть відповідальності за це, бо їх, навіть якщо захоплять у полон, витягнуть з в'язниці. І як бачимо, завдячуючи нашому видатному діячу сучасності, Мордор виконує ці обіцянки. Тому і надалі відбуватимуться вбивства українських громадян та захоплення заручників. Коли це відбуватиметься знову і знову, всі мають розуміти, кому вони повинні дякувати за заохочення цих злочинів.

Четвертий. Пан Зе, погодившись з виведенням за рамки обміну заручників, яких тримають на території Російської імперії, дозволив Путіну подавати ситуацію так, що йдеться про обмін людей між Україною та, так званими, ДНР та ЛНР. Це їхній обмін. А Путін лише десь з боку займався сприянню цьому.

У такий спосіб пан Путін, завдячуючи Президенту Зе, отримав можливість вивести Мордор за формальні рамки військового конфлікту з Україною. Президент Зе, розділяючи заручників, яких тримають на окупованій території Донбасу та на території Мордору, перетворює ДНР та ЛНР у окремих суб'єктів стосунків. Тобто, мовляв, існують окремо Україна, ЛНР та ДНР і десь там окремо Росія.

У такий нескладний спосіб Путін, за допомогою Зе, легалізує статус цих маріонеткових утворень. Тому цілком логічним буде вимога, щоби пан Зе вів вже окремі переговори з їхніми представниками. Перший крок у цьому напрямку він вже зробив, тож інші буде реалізовувати значно легше. А Путін, лише якщо обидві сторони його попросять, зможе виступати в ролі посередника, який немає жодного стосунку до того, які там у них проблеми. У Європі достатньо платних лобістів та корисних ідіотів, які, завдячуючи пану Зе, таке переформатування переговорних сторін будуть використовувати, щоби домагатися скасування чи значного послаблення санкцій відносно Мордору.

© Борис Кушнірук, 29.12.2019