Показ дописів із міткою Піски. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Піски. Показати всі дописи

Роман Доник: Об отводе тяжелого вооружения все думают с неохотой и все понимают, что отводить его нельзя

Что-то сегодня в районе ДАП, тихо так, что аж звенит в воздухе с непривычки. Почти сутки. Перед этим обстрелы не прекращались. В Песках много 300х, есть к сожалению и двухсотые. Все целый день ходят настороже и как-то собраннее, чем в дни интенсивных обстрелов. Каждую секунду небо может обрушиться тоннами металла.



Все уже привыкли, что террористы перемирия не соблюдает, а ситуативно используют в своих целях.

Сегодня перемирие. Ведутся работы по разбору завалов и поиску тел погибших. Координационный совет, ОБСЕ, СМИ, все дела.

"Сепары деморализованы, возможное наступление на Пески сорвано"


Сегодня, 01.02.2015, 7-м батальоном ДУК Правый Сектор совместно с 93-й бригадой ВСУ была проведена успешная обезбашенная диверсионная операция в тылу противника. В Донецком Аэропорту. От ПС возглавил лично комбат Руслан Черный, участвовали я Дальний, соратники из ВСУ разведчики Эфиоп, Кант, Кузня, сапер Олег, водитель БМП Птица.

ПОБРАТИМ АЕРОПОРТУ. Репортаж із с. Піски від Докутолока (17 фото)



Піски штурмують, аеропорт здали, всі умерли і всьо пропало... іноді, сидячи у Пісках чи навіть на базі ДУКу, можна живіт надірвати читаючи новини і коментарі на фейсбуку. Навіть за рік більшість наших громадян не випрацювала імунітет до панічних атак.

Але коли комбат Чорний говорить, що "у Пісках жесть" — це значить там реально жесть! А якщо друг Барс починає вигрібати гранати із усіх загашників, навіть із самих дальніх — то скоріше всього словом "жесть" не обійдеться. Другу добу Піски і аеропорт мішає із землею москальська арта, знаю, що комбат буде вирушати на передок і само собою падаю йому на вуха щоб взяв і мене. Він спочатку, як справжній отаман, двічі відмовляється (точніше просто морозиться), а потім питає: "Що ти там будеш робити?"...схоже моя відповідь Чорного задовольнила, бо дає команду на збір.

Потайки пакую апаратуру, бо на базі ще двоє фотографів Tom та Loui які уб"ють мене, якщо дізнаються, що я їду без них. Вони круті і сміливі хлопці, але, з огляду на ситуацію, двоє іноземців, які нікого і нічого не розуміють — реальний тягар. Пощастило, що їх відволікли на святкування іменин друга Смереки, і поки вони гризуть святкові наїдки — я по-тихому пакуюсь у машину.