Москва убила Шеремета случайно и использовала для статистики

Павел Шеремет мог выпить чай с «Полонием» или с «Новичком». Мог выпасть из окна, подобно ряду журналистов в РФ. В обоих вариантах говорили бы о несчастном случае и делились бы подозрениями, что это не так. Его могли убить по-тихому вечером и все бы гадали: это заказное или случайное убийство при встрече с какими-то отморозками. Но его демонстративно взорвали в автомобиле 20 июля 2016 года в самом центре Киева вблизи «Золотых ворот», чем сняли версии о несчастном случае, самоубийстве и т.п.

Впрочем, взрыв оставил один вариант случайного убийства, который был озвучен уже 20 июля, но вскоре исчез из рабочих версий расследователей. Собственником автомобиля, в котором погиб Шеремет, была та самая Олена Притула, которая «Украинская правда», Гонгадзе, деньги на квартиру правдорубу Сергею Лещенко и т.д. В её квартире в качестве неофициального мужа и жил Павел Шеремет после того, как в 2012 году уехал из Москвы и стал сотрудничать с «Украинской правдой» и её будущим антиподом радио «Вести». Теми самыми, которые москвофильская газета «Вести» и Игорь Гужва с сайтом «Страна.ua», за закрытие уголовных дел против которого и Шария с весны хлопочет Андрей Портнов.

Донбас — це Україна, але це точно не суперприз, заради якого можна йти на приниження

"Я скажу вам відверто – якщо завтра нам повернуть нашу землю, наш тимчасово окупований Донбас, то я можу ще десять разів потиснути руку (Путіну)».

Ці слова сказав Президент України Володимир Зеленський. І цими словами, до речі вже не вперше, він підкреслив, що готовий на все (навіть на приниження держави та нації) заради повернення Донбасу. А пориватися і демонструвати палке бажання тиснути руку особі, за наказом якої вбивали та катували твоїх співгромадян, — це і є приниження.

От тільки є одна біда. Приниженням перед агресором ніяка держава ніколи в історії нічого не повертала. Тільки втрачала.

Светлана Самборска: В общем, удачно Яндекс купил Слугу народа. И вовремя.

Вообще история приключений "Слуги народа" в РФ настолько настолько коротка (1 день) и в то же время настолько богата, что я и не припомню, с чем этот феномен можно сравнить. Судите сами. Один день, а сколько фактов попало под софиты:

1. Зеленский в апреле визжит и брызжет слюной о конфетах "Рошен" в пайках российских наемников, а в мае, уже ЯВЛЯЯСЬ Президентом, продает права на сериал российскому Яндексу.

2. Президент Украины Зеленский продает права на сериал российскому Яндексу, на который Украина наложила САНКЦИИ.

Тарас Чорновіл: Усе показане нам — колосальна вистава зі слабенькою партитурою

Прослухав це шоу, яке називається брифінгом з нагоди "розкриття справи про вбивство Павла Шеремета". Як рояль у кущах там навіть Зеленський очікував своєї хвилиночки, щоб вискочити й пару слів сказати. Колись так само Сталін після розкрутки справи якихось "уклоністів" (чи то лівих, чи правих, не згадаю) поспішив на якійсь партконференції встати після доповіді Ягоди (чи вже Єжова) й поставити жирну крапку в долях тисяч людей. Але ми Україна, ми не СРСР 30-х років.

Маємо надію, що до того часу або уйло здохне, або преЗедент до Ростова втече

Сьогодні Рада продовжила на рік чинність (не дію, бо він, на щастя, так ніколи й не запрацював!) Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Там проголосували всі, крім «Батьківщини», де є вдосталь умільців усе ставити з ніг на голову, й «Голосу», де, судячи з виступу Рахманіна, взагалі не розуміють, про що йдеться в самому законі та для чого його продовжувати. Послухав коментарі нардепів перед початком ранкового засідання й зайвий раз переконався, що серед них, либонь, одиниці взагалі той закон колись читали, а суть проблеми розуміє теж не більше. Але щось дуже активно розказують, навіть не задумуючись, яку ахінею деколи несуть. Я ж маю старомодну звичку перечитувати документи, які коментую, а цей закон я проглядав незлічиму кількість разів та вже не раз тут цитував окремі його частини. Тому дозволю собі викласти декілька міркувань з даного приводу.

В усьому винен Порошенко. Ок, але...

Читаю числених «патріотичних» діячів та експертів (Яроші, Бутусови та їм подібні), читаю коменти кремлівських та зеленських ботів. Усі вони кричать в один голос: мінські угоди уклав Порошенко, Зє їх тільки виконує, бубочка не винний.

Ок, поганий Порошенко уклав погані мінські угоди. У всьому винний Порошенко.

Опустимо умови, в яких укладалися за президенства Порошенка мінські угоди (відсутня армія, зруйнована економіка, силові структури, порожня скарбниця і т.п.). І умови, в яких перебуває зараз Зеленський.

Але:

І все це буде йти з однією метою — у потрібний момент почати вбивати

Наступні чотири місяці ТБ та ЗМІ будуть наповнені виступами політиків, статтями та дописами «експертів» і «блогерів», які переслідуватимуть одну єдину мету — так звані «вибори в ОРДЛО», але без реального, повноцінного контролю ЗС України на кордоні з РФ. Без реального виводу військ РФ та реального, повноцінного роззброєння бойовиків.

Наступну зустріч у нормадському форматі
сторони планують провести через чотири місяці.

Вам будуть говорити, що:

• ці червоні лінії заважають досягненню мира;
• потрібно йти на компроміси;
• червоні лінії придумали порохоботи, щоб заважати Зеленському досягти миру;

Николай Асмолов: «Не знаю, было ли интервью Дерипаски феноменальным. Но фальшивым оно не было точно»

Беседа корреспондента Ирины Лесниченко с экс-президентом общественного фонда «Время Евразии» Николаем Казыкбековичем Асмоловым.

Ирина Лесниченко: Николай Казыкбекович, судя по тому, что Вы теперь живете в Германии, дела у вашей организации в России и СНГ не заладились?

Николай Асмолов: Действительно, после того злополучного «слива» интервью Олега Владимировича Дерипаски в украинскую Сеть все пошло кувырком. А начиналось все просто сказочно. Нам был обещан хороший бюджет, были подобраны хорошие аналитики во многих странах Средней Азии, сформирована редакция бюллетеня в Астане и Москве. Первый номер бюллетеня вышел тиражом 250 экземпляров, на второй поступили заявки уже от 500 подписчиков. Мы сделали 1000 экземпляров и разослали их. Размечтались стать евразийским «Экспертом», и даже лучше их, ведь «Эксперт» ориентирован на среднюю аудиторию, у нас читатели предполагались только VIP. И вдруг – этот бум на нашу голову…

И.Л.: Нашу беседу пиарщики тоже могут преподнести «фальшивкой»…

Н.А.: Это, смотря на то, о чем мы будем говорить. Например, вымышлена ситуация или нет — решает каждый для себя сам. Но не это главное, пусть даже где-то пишут, что все это «плод фантазии авторов». Фальшивый текст или нет – это тоже в итоге каждый решает самостоятельно. Если будем говорить правду и о важном – фальшивыми мы не будем точно.

Дерипаска об Украине: "...а интересы наши там очень велики..." (2006)

Феноменальное интервью Олега Дерипаски VIP-бюллетеню "Время Евразии" (№ 2, 2006 г.)

Компания «Русский Алюминий» — самая динамично развивающаяся компания России. Она является вторым по величине производителем первичного алюминия в мире. Компания реализует обширные проекты не только в России, но и за рубежом, в частности, в странах Азиатско-Тихоокеанского региона. Президент Русала — Олег Дерипаска. Он же возглавляет свою инвестиционную компанию «Базовый элемент». Это компания проявляет активность на фондовых рынках металлургии, лесопереработки, производстве целлюлозы и бумаги, электроэнергетики и во многих других областях. Сегодня бюллетень ВЕА представляет своим подписчикам взгляд О.В. Дерипаски на перспективы развития государственной власти, бизнеса, в первую очередь на перспективы азиатских республик постсоветского пространства.

Николай Асмолов: Олег Владимирович, Вы — известный в мире бизнесмен, один из постоянных российских участников рейтингов "Форбс". Продукция Ваших предприятий хорошо зарекомендовала себя на западных рынках. В то же время Вы — активный участник всех международных инициатив в Азиатско-Тихоокеанском регионе. Вы представитель России в Деловом консультативном Совете форума АТЭС. Вы— постоянный участник всех визитов президента России Владимира Владимировича Путина в республики Средней Азии. Не так давно президент России принимал Вас персонально в своей резиденции в Бочаровом ручье, и Вы изложили ему свои масштабные планы участия в металлургическом и энергетическом бизнесе азиатской части СНГ. Чем Вы объясните такой свой интерес к азиатским проектам?

Олег Дерипаска: Крупный бизнес, как и любой другой, ищет свободные ниши для своей деятельности. Но крупный бизнес, в отличие от мелкого и среднего, сам завязан на технологическую цепочку государственной власти. Прежде всего — в финансовой части, затем в части технологии управления обществом, в политических структурах, в паблисити, ну и так далее. Должны быть учтены все факторы начиная от настроений общества, от этапа формирования властных групп, и кончая финансовыми институтами. Без учета этого крупный бизнес просто не может реализовать свои проекты.

Азиатский регион, особенно республики постсоветского пространства, сейчас находятся в стадии формирования власти. И этот процесс происходит при значительном влиянии наших российских политических властных структур. Как мы сейчас заложим — так и будет потом долгие годы. Кроме того, созданные в советское время высокотехнологические предприятия в Средней Азии сейчас зачастую используются неэффективно, некоторые разрушены или изношены. Капитализация их низка, но перспективы инвестиций крайне интересны: стоимость рабочей силы невысока, недостаток квалифицированных кадров легко восполним из России. Проблемы энергетики в принципе решаемы, ресурсы есть.

Що таке Зеленський?

Це тривала експлуатація в шоу-бізнесі образу обмеженого хохлa.
Це багаторічне запопадництво перед примітивними інстинктами юрби споживачів російського попсового продукту як нібито «культурного взірця».
Це перманентне глузування з української мови (навіть після 2014 р. в номерах "Кварталу" українська мова спотворюється ще більше, ніж її спотворюють суржикомовні).
І хоч після 2014 року в кварталівській «естетиці» є певний відносний дрейф до «любові до України», однак загалом все, що символізують Зеленський і «Квартал», – це наслідок соціальної хвороби нашої зросійщеності і недосуб'єктності, це апофеоз модифікованого малоросійства, це консервація саме того набутого багатьма українцями ментального коду, який десятиліттями і століттями гальмує або й паралізує наш розвиток.