Донецкий аэропорт: предварительные итоги

Донецкий аэропорт 15.01.2015

Ладно. Подведем предварительные итоги.

1. День (21.01.2015) в Донецком аэропорту, судя по всему, остался за русней. Хотя ничего необратимого не случилось. Хотя если новый терминал окончательно рухнул — Донецкий аэропорт утратил значение как оборонительный узел, и кроме как опорный пункт в дальнейших тактических расклада использоваться не может.

2. Сравнение с Иловайском смотрятся просто глупостью или желанием сознательно разогреть ситуацию — масштабы и близко несравнимы.

3. На остальных участках фронта наши войска ситуацию контролируют.

4. Русня бросила в действие значительную мощь своей военной машины, наши обороняются как могут и как умеют. Умеют, судя по всему, очень достойно. Потери русни — огромные.

Я знаю, что мы победим. Я знаю, что все получится. Я знаю...

Мне трудно объяснить, почему я никогда не уеду из Украины. Мне трудно объяснить, почему я не смогу жить в другой стране. Еще труднее мне объяснить, почему эта страна так важна для меня. И кто я теперь такой.

Я родился и вырос в Киеве, где по-украински практически никто не говорил. Но я люблю украинский язык и считаю его родным. Я вырос в российском информационном пространстве. Но свободен от его оков и русского мира. Я наполовину русский и ношу русскую фамилию. Но во мне нет ни капли русского.

Я был совсем еще зеленый пацан, когда случился теракт на Дубровке, когда случился Беслан, когда были теракты в метро и взрывали многоэтажки. Но это были мои трагедии. Я не был частью русского мира. Это не требовалось, чтобы стоя у экрана телевизора всем сердцем переживать трагедию России. Это была человечность. Но мне трудно объяснить, почему годы спустя, когда под визги и крики бешеных деградантов убивают тысячами украинцев, никого в России это не интересует.

Щодо отримання перепусток для в'їзду на неконтрольовану територію АТО та виїзду з неї

Відсьогодні почав діяти тимчасовий порядок в'їзду на неконтрольовану територію та виїзду з неї громадян України та іноземців (осіб без громадянства). 

Запровадження режиму пропуску – це логічний крок для зменшення терористичної загрози, недопущення проникнення бойовиків, диверсантів, найманців і зброї на територію мирних регіонів для їхньої дестабілізації, сіяння панічних настроїв та залякування громадян.

Уся відповідальність за скоєння злочинів проти мирних людей лежить на терористах та російських військових. Останнім часом різко зросла кількість вибухів у багатьох українських містах, які призвели до жертв серед цивільного населення та зруйнування інфраструктури. Знищуючи залізничні колії, терористи відрізають Донбас від усієї України, залишаючи його населення заручниками злочинних дій бандитів.

Тому влада вживає рішучих заходів упередження та протидії загрозам зухвалої агресії з боку російських терористів та диверсантів. Робиться усе можливе для убезпечення мирних громадян, які виявили бажання залишити контрольовану терористами територію т.зв. «ДНР» та «ЛНР», — функціонування пунктів пропуску чітко узгоджується з оперативною обстановкою, вибираються найбільш безпечні для цивільного населення маршрути, прораховується можлива завантаженість аби уникнути черг. 

Война разогревается. Будет тяжело. Надо выстоять

Один з епізодів бою українських військових з російськими окупантами 
у місті Щастя Луганської області 18.01.2015

Для избежания паники, истерики и паранойи.

1. Война — не телешоу и не компьютерная игра. Война — это ад. Там гибнут люди. В том числе совершенно мирные, в том числе — дети. Эту очевидную истину многие предпочитают игнорировать. Про личное. У меня есть два случая. Первый. Знал я парня. Знал — 2 недели. Помогал ему и его коллегам собирать его в армию. Отличный добрый хороший парень. Умный и приветливый. Мы бы с ним подружились. Через 2 недели он уехал. Еще через месяц попал на фронт. Еще через месяц погиб. В победном для нас сражении. Война. Второй случай — мои беженцы. Семья из Луганска, отцу которой оторвало голову. В родном доме. Сепарским снарядом. Или не сепарским. Они хотят верить что сепарским, и я хочу верить. Хотя бывает всякое. Война. Это так. Для начала. Без иллюзий.

Рейки-рейки, шпали-шпали... Апокаліпсис на сімферопольському залізничному вокзалі

Спорожнілий після скасування поїздів в Україну залізничний вокзал Сімферополя, немов декорація до фільму-постапокаліпсису, де людей вразив невідомий вірус.

На коліях немає потягів, на платформах — людей. Табло зяє чорною порожнечею. Вхід на ескалатор до надземного переходу закритий. На привокзальній площі — тільки робітники. У касовому залі — незвично тихо і безлюдно. З дев'яти кас працюють тільки дві, але й біля них — жодного пасажира, лише на кріслах дрімають безхатченки. Мертву тишу зрідка порушує голос з динаміка, який повідомляє про відправлення електричок. Вони везуть пасажирів у Джанкой, Євпаторію, Солоне озеро. Єдиний поїзд, який тепер вирушає з вокзалу — Сімферополь—Джанкой. Він ходить 3 рази на день, складається лише з двох вагонів, але навіть їх не вдається заповнити. Охочих покататися до Джанкоя за 500 рублів — одиниці.

Дмитрий Шимкив: Особенно серьезные атаки на украинские госсайты происходят во время эскалации событий на востоке

Дмитрий Шимкив — заместитель главы
Администрации Президента Украины
по вопросам проведения административных,
социальных и экономических реформ,
директор исполнительного комитета реформ.

Перед новым годом редактору AIN.UA удалось в компании нескольких коллег пробраться в аминистрацию президента и пообщаться с экс-директором «Майкрософт Украина» Дмитрием Шимкивым. Напомним, что сейчас он занимает пост заместителя главы АП по вопросам проведения административных, социальных и экономических реформ, а в июле также был назначен директором исполнительного
комитета реформ. Дмитрий рассказал о том, с какими трудностями ему приходится сталкиваться на государственном посту, о кибератаках российских спецслужб, льготах для IT-отрасли, взаимодействии государства со стартапами и многом другом.

О кибервойне с Россией

Да, мы сталкиваемся с очень серьезными задачами по кибербезопасности. Обнаружили ряд вирусов, созданных российскими спецслужбами специально для атак на украинские госсайты. По крайней мере, так считают американские специалисты. Вирусы очень умные, грамотно построенные с инженерной точки зрения. Отражать такие кибератаки надо уметь.

Мы активно работаем с производителями антивирусов, знаем определенные сигнатуры. Хотя эти вирусы хитрые, постоянно меняют сигнатуру. Но мы тоже хитрые. Есть очень неплохие ребята в Госспецсвязи, которые осуществляют защиту периметров. Сейчас, слава богу, спала активность DDOS-атак. До этого постоянно их отражали. Знаем как им противостоять — над этим работают в Госспецсвязи.

В.Ар'єв: наше першочергове завдання в ПАРЄ не допустити зняття санкцій з Росії

Першочергове завдання української делегації на наступній сесії ПАРЄ полягає в тому, щоб не допустити повернення російської делегації і відновлення її повних прав. Про це в ексклюзивному коментарі УНН зазначив новопризначений голова делегації, депутат з Блоку Петра Порошенка Володимир Ар’єв.

За його словами, це буде зробити достатньо складно, оскільки досить багато членів української делегації вважають, що росіян варто повертати, очевидно, працює російське лобі. “Ми будемо докладати усіх зусиль, щоб наша делегація мала консолідовану позицію, щоб „статус кво“ санкцій проти Росії в ПАРЄ був збережений на нинішньому рівні. Без їх посилення, але й без послаблення. Крім того, буде доповідь про гуманітарний стан біженців і переміщених осіб в Україні. Наша делегація має чітко представити свою точку зору з цього питання”, — повідомив депутат.

На запитання УНН, як бути з членом української делегації в ПАРЄ Надією Савченко, яка перебуває в російській в’язниці, він відповів, що буде постійно інформувати європейських колег про цю ситуацію. “Ми сьогодні передали петицію, під якою підписалися 4 тисячі громадян і їх кількість продовжує зростати. Крім того, ми збираємося розповсюджувати брошури про війну на Донбасі. Ми будемо оприлюднювати правдиву інформацію про Україну, щоб наші колеги в ПАРЄ, хто піддався на провокації російської пропаганди, розуміли реальний справ речей. Тобто, інформаційно ми працюватимемо дуже потужно”, — зазначив В.Ар’єв.

Як повідомляв УНН, народний депутат України з Блоку Петра Порошенка Володимир Ар’єв очолив українську делегацію в Парламентській асамблеї Ради Європи. Про це у Facebook повідомила депутат Ірина Геращенко. За її словами, першим заступником голови делегації обрали Юлію Льовочкіну з Опозиційного блоку.


Джерело: УНН

Эта старая и тупая стратегия использовалась россиянами везде, где они разжигали войну и конфликты

Всё будет хорошо! Всё будет Украина!

Россияне стараются посеять панику и создать в Украине управляемый хаос. Это с вами и делают прямо сейчас. Есть ошибки. Есть просчеты. Есть предатели. Но задайте себе вопрос, кто и зачем создает волны фэйков и вбросов — раз. Задайте себе вопрос, кто и зачем создает волны ботов — два. Задайте себе вопрос, кто и зачем взрывает украинские города — три. Задайтесь вопросом, чего от вас хотят.

Это старая и тупая стратегия, которая использовалась россиянами везде, где они разжигали войну и конфликты. Ничего не меняется. Поменялось только название страны. А инструменты остались прежними.

Задача врага любыми способами уничтожить успешную Украину. Любыми способами доказать, что революция достоинства ничего не стоит. Любыми способами дискредитировать все, что происходит в Украине на всех уровнях — от самого низа до самого верха. На любой позитивный посыл будет дано тридцать негативных. Да, мы во многом сами виноваты, ведь даем поводы. Но наша победа — это наши маленькие шаги. Нужно цепляться за каждый, сражаться за успехи, а всю грязь, которая после этого обрушивается руками российских пропагандистов и их друзей в Украине, стряхивать.

Мы должны бороться со своими ошибками. Мы должны учить власть действовать в интересах людей. Мы должны это делать. Потому что никогда не будет власти, которая устроит всех. Никогда не будет власти, которая будет идеальной. Нужно учить и воспитывать лидеров.

Речь идет о существовании Украины. Враг поставил на кон все, что у него было — сотни миллиардов долларов, годами создаваемую репутацию, все свои международные проекты, всю свою экономику. На кону 15 лет России. И все это ради того, чтобы Украины не стало.

Пока мы внутри тут ссоримся между собой, на нас наступают с севера и востока. Надо объединяться. Надо защищать страну и защищать каждый миллиметр государственности. В любом случае мы выстоим, а враг рухнет. Подождем, пока ослабнет. А потом вернем все, что у нас забрали.

Короче, хватит хандрить. Верьте в себя. Никогда не побеждали те, кто в себя не верит. Киборги в себя верят. Солдаты на передовой в себя верят. А мы здесь плачем и страдаем. Все будет хорошо!

© Peter Shuklinov

Максим Кац: Украина. Мое мнение

Максим Кац

На протяжении года я не писал ничего по этой теме, потому что ничего не понятно, и позиция не формировалась. Сейчас сформировалась. Это не истина в последней инстанции, не новости, не информирование — только моё мнение.

Начнём с самоопределения. Я никогда не понимал всех этих националистических штучек, что, типа, одна нация круче другой по умолчанию, потому что такими создал их Бог. У меня отец и вся ветка родственников по его линии евреи, а мать и вся её ветка русские. С таким замесом довольно сложно было свалиться в какой-либо национализм, еврейский или русский.

Я провёл детство в Израиле и там было много еврейского национализма, но я никогда его не понимал и всегда самоопределялся там как русский. Когда в Израиль приезжал российский футбольный клуб или тем более сборная, я всегда брал триколор и шел на стадион в гостевой сектор, среди одноклассников проводил политинформацию о том, что в России нормальные люди живут, а не неандертальцы, а во время чемпионата мира по хоккею ездил в спортбары, чтобы поболеть там за Россию.

ПОБРАТИМ АЕРОПОРТУ. Репортаж із с. Піски від Докутолока (17 фото)

Піски штурмують, аеропорт здали, всі умерли і всьо пропало... іноді, сидячи у Пісках чи навіть на базі ДУКу, можна живіт надірвати читаючи новини і коментарі на фейсбуку. Навіть за рік більшість наших громадян не випрацювала імунітет до панічних атак.

Але коли комбат Чорний говорить, що "у Пісках жесть" — це значить там реально жесть! А якщо друг Барс починає вигрібати гранати із усіх загашників, навіть із самих дальніх — то скоріше всього словом "жесть" не обійдеться. Другу добу Піски і аеропорт мішає із землею москальська арта, знаю, що комбат буде вирушати на передок і само собою падаю йому на вуха щоб взяв і мене. Він спочатку, як справжній отаман, двічі відмовляється (точніше просто морозиться), а потім питає: "Що ти там будеш робити?"...схоже моя відповідь Чорного задовольнила, бо дає команду на збір.

Потайки пакую апаратуру, бо на базі ще двоє фотографів Tom та Loui які уб"ють мене, якщо дізнаються, що я їду без них. Вони круті і сміливі хлопці, але, з огляду на ситуацію, двоє іноземців, які нікого і нічого не розуміють — реальний тягар. Пощастило, що їх відволікли на святкування іменин друга Смереки, і поки вони гризуть святкові наїдки — я по-тихому пакуюсь у машину.