Показ дописів із міткою Зеленський. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Зеленський. Показати всі дописи

Диявол простих рішень

Популіст пропонує так звані "прості рішення", які подобаються "простому народу". Подобаються саме тому, що вони прості і начебто очевидні.
Їх в принципі можна виконати. От тільки їх виконання руйнує державу. Тому що "прості рішення" враховують зазвичай лише одну сторону проблеми. А в проблеми завжди багато сторін. Замість об’ємного, багатовимірного світу популісти пропонують нам пласку картинку. Де конус виглядає, як трикутник. Циліндр, як квадрат.

Наприклад: "штоби побороть корупцію, надо просто посадіть/расстрєлять корупціонєров". Просте рішення, подобається народу. І його можна виконати. Тільки от таким способом відбувається проста заміна чужих корупціонерів на своїх. Або переслідування невгодних. Тому що справжня боротьба з корупцією це складне, комплексне, але правильне рішення:
- прозорість бюрократичних процесів;
- знищення годівниць;
- контроль доходів/видатків чиновника;
- низька толерантність в суспільстві до корупції;
- і лише в останню чергу — покарання корупціонерів.
Наприклад: «Штоби закінчіть войну, нужно просто пєрєстать стрєлять». Тільки от щоб війна закінчилася, повинен перестати стріляти агресор. А для цього потрібно зробити його втрати — військові, економічні, фінансові, людські — неприйнятними для нього.

Зараз іще раз буде боляче...

У п'ятницю (24.04.2020) на позачерговому засіданні Верховної Ради з імовірністю в 99% віце-прем'єром українського уряду буде призначений Міхо Саакашвілі. Я ридаю й душуся від істеричного реготу й думаю: ну і як оце можна прокоментувати?! Хіба за допомогою старого дотепу про українця і граблі:
Що каже українець, коли перший раз наступить на граблі?
— Ой! Як же боляче!!
А коли другий раз наступить на ті самі граблі:
— Ооой! Це ж чомусь знову боляче!!!
А коли третій раз іде й бачить, що на дорозі лежать граблі:
— Ой-йо-йо-йой. Зараз іще раз буде боляче...

Тож давайте тезово пройдемося по цих граблях та хто їх підставив і чому на них дехто поспішив станцювати гопака (чи сім-сорок?). [Текст вийшов трошки задовгий, тому тут буде лише про граблі, а "хто й чому" напишу пізніше.]



Якщо вибирати з усіх рис Міхо жорстко лише якусь одну, то я б зупинився на невдячності. Вона ж ніби й не найпомітніша, не про неї складали легенди й не через неї демонізували цю постать, але саме вона залишалася незмінної упродовж цілого життя. І разом з гординею ставала двигуном для більшості його вчинків.