Абсолютно непрофесійну владу, яка не розуміє чим вона керує і до яких наслідків призведе їх недолуге управління. Причому, до фатальних наслідків і для ключових владних гравців.
Очевидно, що русофільські настрої у владі і підігрування Кремлю після призначення Єрмака лише посилюються. Путін терпляче, але швидко вбудовує в архітектуру влади України власних агентів, щоб знищити патріотів, розвалити армію, безкоштовно дискредитувати і безкровно окупувати Україну.Очевидні провали в економіці, повне ігнорування потреб українського бізнесу, нерозуміння світових тенденцій і відсутність знань, як реагувати на них.
Жодна глобальна обіцянка Зеленського не виконана. Дива не сталося. Можна про все що завгодно домовлятися у владних кабінетах, мати підтримку олігархів, давати будь-які обіцянки, планувати фантастичні сценарії і малювати привабливі схеми — проте голосують і підтримують тебе люди, платники податків, твої виборці. 73%, 51%, 25%, 3%...
І коли вони розуміють, що змін не настало, обіцянки провалені і можливо їх навіть не планували виконувати — наростає народне обурення, що переростає у ненависть. Спершу тебе ненавидять 10%, далі 25%, згодом 50%, і за короткий час негативний рейтинг суттєво більший за позитивний.
Відеоролики вже не працюють, веселі фото в інстаграмі і заклинання в фейсбуці, що все добре — викликають відторгнення. Словам не вірять, а справ немає.
Виникає ілюзія: проблема не у владі, проблема через критику опозиції. Давайте їх посадимо і змусимо мовчати. Питанняа за що посадимо? Крики про багатомільярдну корупцію не знайшли підтвердження у кримінальних справах і не розглядаються у судах. Тим більше, вже є всі підстави стверджувати про багатомільярдну корупцію нової влади.
Садити за політику? Політичні справи — прямий шлях перемоги опозиції і перетворення її на владу.
Повністю провалений зовнішній напрям. Ми розгубили підтримку західних партнерів, адже дивно підтримувати державу, яка сама планує власну капітуляцію. Нова програма МВФ досі не стала реальністю. МВФ не каже ні, але й не каже так. І це може тривати ще дуже довго... а гроші потрібно вже, дефіцит і ненадходження до держбюджету ростуть на очах.
Інвестиції з Оману, Франції, Німеччини, Туреччини, Китаю — відсутні.
Дєнєг нєт, но ви дєржітєсь.
Доріг, до речі, теж немає. Як і верховенства права, справедливості, деолігархизації, європейських умов життя і зарплат для людей, а не для себе і свого оточення.
Зеленський так і не зрозумів, чому він переміг. Це був не телевізор, не фейсбук, не інстаграм.
Це була боротьба бідних проти багатих. І бідні повірили, що Зеленський на велосипеді веде їх вперед до перемоги. Він мав бути Робін Гудом, а став... зрештою, всім й так вже очевидно, ким він став.
Тепер вони побачили, що новий гірший за старого. Бо не вміє, не знає, не може. І весь час бреше. А брехати особливо легко, коли нічого не знаєш і не вмієш.
Україна повинна сконцентрувати свої сили на ривку вперед, на новій економічній політиці, на відродженні промисловості і запуску нових технологій. Завойовувати нові ринки українськими товарами, а не експортом української робочої сили.
Ми повинні припинити ці безглузді сенсації, беззмістовні ток-шоу ні про що. Безконечне переливання з пустого в порожнє політиків викликає роздратування вже навіть проплаченої масовки.
«Говори так, щоб я побачив», — так казав Сократ і вчив мене мій батько.
Говорити або робити.
Бодай у ХХІ столітті українці здатні зробити мудрий вибір?
© Володимир Омелян
Немає коментарів:
Дописати коментар