Анализ "новогоднего поздравления" малороса

▪️ Начнем с выбранного образа — конечно же в помятом ху# в водолазке под пиджак обыватель, без сомнений, узнает всем известного совкового @бланского персонажа из классической говнокомедии — Мягкова. Это визуальный ценностный сигнал, типа, смотрите — я такой же мудак как и вы.

▪️ Совок выбран не случайно. Совок — это продвигаемая рос.пропагандой альтернатива украинству. Это очевидное информационное оружие массового поражения врага. Т.е. это первый пропагандистский сигнал, а человек еще и рта не раскрыл.

Усе те йому близьке як нікому!

Улас Самчук. НАРІД чи ЧЕРНЬ?

При першому погляді на дійсність це питання не дає нам покою. Воно врізається в нашу свідомість, воно переслідує нас вдома, на вулиці, в установі, на базарі, у трамваї... На кожному кроці наших трагічних буднів у першу чергу бачимо чорним по білому писане: Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?... Організована, свідома, вигранена збірна одиниця чи юрба без'язиких і безликих постатей? І дати на це одразу, без вагань, виразну відповідь ми тоді вагаємось.

Чому? Бо ми не переконані внутрішньо, що весь той людський матеріал, який заповнює будинки і вулиці наших міст, вповні і незастережно заслуговує на назву нарід. Бачимо явища, бачимо обличчя, чуємо мову, оцінюємо вчинки і з потрясаючим душу жалем стверджуємо, що величезна маса живих людиноподібних істот 1941 року по народженні Христа не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і основних первнів (елементів): людську гідність і національну свідомість. Що це таке людська гідність? Чи це щось подібне на мішок картоплі, чи на порвані чоботи? Не всім ясно. Що таке — національна свідомість і для чого її можна практично вжити? Також не кожному вміщується в голові.

Тарас Чорновіл: "Трохи відпочивши й підкріпившись, вони повернуться вбивати українців"

З сьогоднішнім так званим обміном просто бракує слів. Єдина надія, що вся ця правляча гопота колись за це заплатить належну ціну. Не знаю, чи встигнемо догнати Зеленського з Коломойським, коли вони втікатимуть з країни, але пробачення немає бути нікому.

Чому така жорстка оцінка, а не переможні реляції вслід за зеленою командою? А ви задумайтеся над такими деталями:

• З 2014 року було проведено десятки й навіть сотні обмінів та інших видів повернення наших громадян з полону. З рук московських терористів вирвано понад 3500 наших полонених. Саме полонених у своїй абсолютній більшості. Не зважаючи на всі забаганки Путіна, які ретранслювали його терористичні найманці, ми віддавали на той бік саме тих осіб, які визначені Мінськими домовленостями, тобто учасників бойових і інших дій у ході війни на Донбасі. Серед них були російські військові, розвідники, члени диверсійних груп, представники місцевих окупаційних адміністрацій. Іноді дуже не хотілося вертати персонажів, які мали б отримати заслужене в наших судах. Але така логіка війни: військових і колаборантів обмінюють, щоб повернути своїх бійців.

Чотири базових негативи рішення про внесення до списків на обмін осіб, які засуджені чи є підозрюваними чи обвинуваченими у вбивствах українських громадян

Перший стосується правової основи такого рішення. Осіб, які засуджені чи є підозрюваними чи обвинуваченими у вбивствах, відпускають на волю з політичних мотивів. Українське законодавство такого не передбачає. Тобто вимога Генерального прокурора Рябошапки про звільнення таких осіб з-під варти означає, що цим особам дають можливість уникнути кримінальної відповідальності за скоєні злочини. Такі дії Генерального прокурора самі по собі є кримінальним злочином. І це лише справа часу, коли постане питання про притягнення його за це до кримінальної відповідальності.

Аргумент, що це нестандартна ситуація, не витримує жодної критики. Хочете дати можливість певним особам уникнути кримінальної відповідальності за найтяжчі злочини — ухвалюйте парламентом політичне рішення та затверджуйте закон про амністію. Але тоді це жахливе рішення ухвалюється законодавцями. Як це і передбачено Конституцією України.

Москва убила Шеремета случайно и использовала для статистики

Павел Шеремет мог выпить чай с «Полонием» или с «Новичком». Мог выпасть из окна, подобно ряду журналистов в РФ. В обоих вариантах говорили бы о несчастном случае и делились бы подозрениями, что это не так. Его могли убить по-тихому вечером и все бы гадали: это заказное или случайное убийство при встрече с какими-то отморозками. Но его демонстративно взорвали в автомобиле 20 июля 2016 года в самом центре Киева вблизи «Золотых ворот», чем сняли версии о несчастном случае, самоубийстве и т.п.

Впрочем, взрыв оставил один вариант случайного убийства, который был озвучен уже 20 июля, но вскоре исчез из рабочих версий расследователей. Собственником автомобиля, в котором погиб Шеремет, была та самая Олена Притула, которая «Украинская правда», Гонгадзе, деньги на квартиру правдорубу Сергею Лещенко и т.д. В её квартире в качестве неофициального мужа и жил Павел Шеремет после того, как в 2012 году уехал из Москвы и стал сотрудничать с «Украинской правдой» и её будущим антиподом радио «Вести». Теми самыми, которые москвофильская газета «Вести» и Игорь Гужва с сайтом «Страна.ua», за закрытие уголовных дел против которого и Шария с весны хлопочет Андрей Портнов.

Донбас — це Україна, але це точно не суперприз, заради якого можна йти на приниження

"Я скажу вам відверто – якщо завтра нам повернуть нашу землю, наш тимчасово окупований Донбас, то я можу ще десять разів потиснути руку (Путіну)».

Ці слова сказав Президент України Володимир Зеленський. І цими словами, до речі вже не вперше, він підкреслив, що готовий на все (навіть на приниження держави та нації) заради повернення Донбасу. А пориватися і демонструвати палке бажання тиснути руку особі, за наказом якої вбивали та катували твоїх співгромадян, — це і є приниження.

От тільки є одна біда. Приниженням перед агресором ніяка держава ніколи в історії нічого не повертала. Тільки втрачала.

Светлана Самборска: В общем, удачно Яндекс купил Слугу народа. И вовремя.

Вообще история приключений "Слуги народа" в РФ настолько настолько коротка (1 день) и в то же время настолько богата, что я и не припомню, с чем этот феномен можно сравнить. Судите сами. Один день, а сколько фактов попало под софиты:

1. Зеленский в апреле визжит и брызжет слюной о конфетах "Рошен" в пайках российских наемников, а в мае, уже ЯВЛЯЯСЬ Президентом, продает права на сериал российскому Яндексу.

2. Президент Украины Зеленский продает права на сериал российскому Яндексу, на который Украина наложила САНКЦИИ.

Тарас Чорновіл: Усе показане нам — колосальна вистава зі слабенькою партитурою

Прослухав це шоу, яке називається брифінгом з нагоди "розкриття справи про вбивство Павла Шеремета". Як рояль у кущах там навіть Зеленський очікував своєї хвилиночки, щоб вискочити й пару слів сказати. Колись так само Сталін після розкрутки справи якихось "уклоністів" (чи то лівих, чи правих, не згадаю) поспішив на якійсь партконференції встати після доповіді Ягоди (чи вже Єжова) й поставити жирну крапку в долях тисяч людей. Але ми Україна, ми не СРСР 30-х років.

Маємо надію, що до того часу або уйло здохне, або преЗедент до Ростова втече

Сьогодні Рада продовжила на рік чинність (не дію, бо він, на щастя, так ніколи й не запрацював!) Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Там проголосували всі, крім «Батьківщини», де є вдосталь умільців усе ставити з ніг на голову, й «Голосу», де, судячи з виступу Рахманіна, взагалі не розуміють, про що йдеться в самому законі та для чого його продовжувати. Послухав коментарі нардепів перед початком ранкового засідання й зайвий раз переконався, що серед них, либонь, одиниці взагалі той закон колись читали, а суть проблеми розуміє теж не більше. Але щось дуже активно розказують, навіть не задумуючись, яку ахінею деколи несуть. Я ж маю старомодну звичку перечитувати документи, які коментую, а цей закон я проглядав незлічиму кількість разів та вже не раз тут цитував окремі його частини. Тому дозволю собі викласти декілька міркувань з даного приводу.

В усьому винен Порошенко. Ок, але...

Читаю числених «патріотичних» діячів та експертів (Яроші, Бутусови та їм подібні), читаю коменти кремлівських та зеленських ботів. Усі вони кричать в один голос: мінські угоди уклав Порошенко, Зє їх тільки виконує, бубочка не винний.

Ок, поганий Порошенко уклав погані мінські угоди. У всьому винний Порошенко.

Опустимо умови, в яких укладалися за президенства Порошенка мінські угоди (відсутня армія, зруйнована економіка, силові структури, порожня скарбниця і т.п.). І умови, в яких перебуває зараз Зеленський.

Але: