Ідеальний фінансовий кур'єр

Аналітик: Важко працювати, у нас немає джерел в Омані.

Шеф (єхидно): Та ти що?! У нас немає джерел в Омані!?
Так це ж просто катастрофа!
Ось тільки Оману нам не вистачало!

Пан Зеленський і надалі перебуває в благодушній упевненості, ніби він один розумний, а всі інші лише "Квартал" дивляться. 

Ця історія розпочалася не вчора. Ця історія про нескінченне і нерозділене кохання... до грошей. :) Якщо прочитаєте нашу "Хроніку одного Президента" і статті блогу, то побачите, що ми не раз і не два писали про важке фінансове становище Коломойського і Зеленського. Все, що одному й другому вдавалося перехоплювати у держави, з'їдали текучка і великі операційні витрати на підтримку єдності стада "слуг народу".

Криза трапилася нещодавно й раптово, коли "Приват", очолюваний безстрашним чесько-німецьким самураєм Петром (ім'ячко ж яке символічне!) Крумхазлом, відбившись від протестуючих "робочих", "уболівальників", "приватизаторів автостоянок" і виживши на зло всім в нерівній битві з українською медициною, подав до Окружного суду Тель-Авіва позов на майже 700 млн. доларів до пана Коломойського і К, заодно збільшивши позов в Делавері до 1 млрд. доларів. Останнє цілюще джерело ізраїльських грошей вичерпалося. Навіть вірний Беньямін був безсилий, остаточно заплутавшись у спробах створити хоч щось, що нагадує уряд в Ізраїлі.

Паралельно з цим на солодку парочку К + З обрушився ще один удар — МВФ зажадало прийняття закону про заборону реприватизації банків. Надії на компенсацію держави за "Приват", яку планувалося пустити на первинну скупку землі і перетворення Коломойського в найбільшого українського латифундиста, рухнули.

Ситуація вимагала термінової реакції. Тому відразу ж після історичного привітання Зеленським народу України на тему "А нам все одно!", довелося їхати у зимову резиденцію Коломойського для обговорення питання. Обговорення фактично тривало три дні. Одна зустріч тривала майже вісім годин. Рішення було прийняте, і Зеленський приступив до його виконання. І ось з цього моменту і починається дивна історія про далеку країну Оман...

Ми опустимо подробиці про набридливо-нудну брехню офіційних прес-служб Зеленського, про політ "... з сім'єю і за свої гроші, на рейсовому літаку". Ну хіба що цей "рейсовий" літак летів без стандартної пересадки в Абу-Дабі, а до складу сім'ї Зеленського, на правах усиновленого, входить ще й Єрмак. (Богдану не хвилюватися!)

Приступимо до суті. Султанат Оман добре відомий всім фінансовим службам світу як величезна офшорна яма, в котрій зазвичай ховають гроші,  отримані не надто чесним шляхом. З початком у 2019 році світового процесу розкриття офшорних зон і включення серйозних механізмів виявлення незаконних фінансових схем в усих цих "ям" почалися проблеми. Найбільші банки Омана потрапили до категорії банків з негативним міжнародним рейтингом щодо іноземної валюти, що власне ставить будь-які їхні операції під жорсткий фінансовий контроль міжнародних служб з боротьби з відмиванням грошей.

Закладені в них гроші перетворюються на замуровані скарби, даремні для їх власників у будь-яких інших місцях світу. Міжнародні організації з боротьбі з відмиванням грошей продовжують спроби домогтися від влади Оману доступу до інформації про можливих власників цих рахунків і операцій за ними. Поки що ці спроби є безуспішними, але з часом доступ все одно відкриють. Тому всі, хто так чи інакше зберігає гроші в цих структурах, намагаються убезпечити свої накопичення.

Одним зі способів убезпечення є створення т.зв. "інвестиційного кеша". Схему цю вже відіграно в Узбекистані та Казахстані. Вона загалом проста — держава або банк вилучає гроші клієнта і вкладає від свого імені в зазначені клієнтом інвестиційні проекти, утримуючи певну суму (до 30%) на свою користь. Після інвестиційного вкладення права передаються клієнту за легальною схемою і фактично відмиваються. Це далеко не нова схема. В одному з епізодів, які розглядав Канцлерський Суд в Делавері, ця схема вже фігурувала в якості відмивочної схеми при купівлі одного сталеливарного об'єкта безпосередньо в США.

Головна складність для Коломойського полягає в тому, що ні він, ні жоден з його компаньйонів не можуть особисто з'явитися в Омані. Після переходу судового розгляду в Делавері в систему розгляду по акту "Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act", зовсім не виключено, що на їх затримання видано міжнародний ордер з приводу створення "злочинного асоціації". Виданий він чи ні — це не те питання, яке фігуранти цих розслідувань хотіли б перевірити на власній шкірі, особливо після арешту вже другого фігуранта у Делаверській справі.

Відносно безпечно ці люди відчувають себе лише в Ізраїлі й Україні. Позов "Привату" в Ізраїль — це початок викриття одного з притулків. Залишається тільки Україна Зеленського. Ну і сам Зеленський з державним імунітетом міжнародного рівня. Ідеальний фінансовий кур'єр.

За підтвердженими даними британських, бельгійських і французьких джерел, йдеться про три банки Омана — Oman International Bank (OIB), Bank Dhofar, Oman Arab Bank. Загальна сума вкладень в ці банки коливається від 80 до 120 мільйонів доларів. Є дані по четвертому банківському об'єкту — найбільшому, але отримати хоч якісь об'єктивні відомості не вдалося. Реакція на інтерес була настільки жорсткою, що ми вирішили не ризикувати.

Судячи з непрямих даних, гроші на рахунки надходили в основному в 2014–2016 роках й основна маса надходжень припадає на першу половину 2016-го. Один з цих банків також фігурує як початкова ланка фінансування операцій з нерухомістю в США. Фактично президент України використовується групою фінансистів для забезпечення фінансової евакуації своїх коштів на територію України, їх легалізацію і використання під виглядом "іноземних інвестицій".

Крім усього цього махінаторсько-фінансового бруду, є ще один момент. Оман — один з основних партнерів Ірану з обходу санкцій США. Дружба з ворогами США — нерозумне рішення в нинішній ситуації, а участь у всьому цьому Єрмака — це вже клінічна ознака державного ідіотизму пана Зеленського.

Російські агенти впливу завзято і наполегливо продовжують штовхати Зеленського на загострення відносин з США, остаточно перетворюючи його на керовану в усіх аспектах маріонетку, а Україну — на пральню для усіх кримінальних грошей з усіма наслідками, які з цього випливають.

Звідси