Ось що ми відстояли в Іловайську...

Усі попередні роки вважав і вважаю: у серпні 2014 року Україна перемогла. Україна не тільки відстояла свій цивілізаційний вибір і не дозволила впихнути нам окуповані території на умовах ворога, коли ті змогли б блокувати наш шлях в ЄС і НАТО. Україна розбила ворога і загнала його в економічну, політичну і дипломатичну прірву.

Подивимося на історію останніх 6 років у розвитку.

2014 рік. 

РФ на піку від нафтових грошей. Це поважна у світі й потужна сила, з якою бояться зв'язуватися. Україна — маленька, розграбована попереднім керівництвом країна, що летить у прірву від підніжки поставленої РФ і під її регіт. Росія щойно анексувала Крим, ввела економічне ембарго на всі наші товарні групи і перекрила для нашого експорту транзит товарів у треті країни.

В РФ був тренд угору, у нас — вниз.

2020 рік.
Державний борг РФ у липні досяг 14,77 трлн рублів і перевищив депозити уряду, які зменшилися до 13,22 трлн рублів. 

Зовнішній борг РФ на 1 липня склав 477 млрд дол і перевищив об'єм її фонду національного добробуту (ФНБ РФ), який зменшився до 173,544 млрд дол, — повідомляє Мінфін РФ. 

Резервний Фонд миші з'їли ще у 2017-му.
44% росіян виживають на доходи менше 15 тис. рублів на місяць, повідомляють російські дослідження. 

Ще 28% росіян обходяться менше ніж 25 тис. рублів на місяць. Росіяни не просто бідні, росіяни — жебраки. Вони ще за інерцією розповідають про "ніщіх укрАінцев, коториє проскакалі страну", та по факту — вони бідніші навіть за українців.

Але якщо країна у складному становищі може перезайняти у інших країн, то РФ це — наркоман і бомж, якому в борг не дають.

У 2014-15 роках дипломатія України домоглася важливого санкційного режиму для РФ. Санкції офіційно — на рівні формулювання в ЄС — прив'язані до виконання Росією(!) Мінських домовленостей. Не Україною. Росією. Україна зуміла не лише зламати гру в настамнєт і зробити РФ стороною конфлікту. Загнавши РФ у дипломатичну пастку, дипломатія України нанесла супер-важливий удар — досягла символічного акту остракізму РФ.

Світ побачив: Росію можна бити.

І насправді для РФ все лише почалося.

У лютому-березні 2020 року на півночі Сирії Туреччина (що безперечно стежила за розвитком бойових дій Української Армії з армією РФ і вивчала супротивника) пішла на відкрите пряме бойове зіткнення з російсько-асадівськими силами, які насправді російські, а не асадівські. Росія отримала прямий військовий розгром. На увесь світ було продемонстровано відсталість російської зброї.

Одразу ж у березні 2020 року вже принц 30-мільйонної Саудівської Аравії Салман пішов на пряме економічне зіткнення з РФ. Тепер цінова війна за нафту з Саудівською Аравією закінчилася ганебною поразкою РФ і хай хоч як називають домовленості в ОПЕК, тепер Росії диктують навіть об'єми видобутку її основного товару на її власній території. У результаті — падіння видобутку нафти, втрата частки зовнішнього ринку на користь конкурентів, падіння доходів бюджету.

Газ.
Знову ганьба.
У 2014 році Україна потягла Росію до суду. І виграла. Команда Нафтогазу почала діловито арештовувати майно Газпрому в Європі, що стало ще однією іміджевою поразкою грізного Газпрому. У 2020 році за прикладом України вже польська PGNiG відсудила у Газпрому своїх $1,5 млрд в аналогічному позові. Паралельно з цим Нафтогаз негласно лобіював у США санкції проти Північного потоку-2, які США ввели у 2019 році. Причому там у формулюванні, як і у випадку санкцій ЄС, прямо вказано, що вводяться ці санкції на підтримку безпеки України.
І РФ викинула білий прапор. Виплатила Україні $3 млрд боргу і підписала транзитний контракт на наших умовах.

Сьогодні Північний потік-2 — мертвий. У проект, який ще півроку тому здавався неминучим, навіть у Німеччині вже мало хто вірить. 

Північний Потік-2 — мертвий.
Сила Сибіру — мерва. 

Турецький потік — мертвий. 

Мегапрожекти, які були покликані "наказать Украіну", провалені. 

Транзит іде Україною, а Газпром платить Україні за невибрану пропускну можливість труби і перекидає в Україну об'єми з інших газопроводів. Фактично росіяни вкинули сотні мільярдів у воду в надії на чудо. Як індіанці Ельдорадо.

А 26.08.2020 Медвєдєв доручив готуватися до повної відмови Європою від російських енергоносіїв, оскільки Європа планує ввести податок на товари, вироблені з високими викидами парникових газів.

РФ отримала під зад не лише від України, а й від усього світу, за винятком лише якихось віддалених островів на малозаселених океанічних архіпелагах. Економічно в РФ — катастрофа. Політично — криза і застій. Дипломатично — повний провал, і в Гаазі судять російських військових за збитий Боїнг.

Чи можливо було таке в березні 2014 року, коли Україна просила про допомогу?
Відповідь — ні.

Україна зібралася і ціною тисяч життів українських воїнів дала агрессору відсіч. Лише після цього до боротьби долучився світ, і ми прийшли в ось цю історію.

У серпні 2014-го і в лютому 2015 років Україна перемогла. Перемогла стратегічно. Україна не лише відстояла свій європейський шлях і цивілізаційний вибір, Україна глобально підірвала могутність свого історичного ворога.

Ось на цьому тлі і потрібно розглядати Іловайськ, а разом з ним і Дебальцеве. Війська РФ вчинили віроломний напад. Це військовий злочин, за який ворог буде відповідати. Лише шляхом підступного злочину Росії вдалося досягти перемоги в одному тактичному епізоді на частині театру воєнних дій. На інших ділянках фронту українські війська продовжували відбиватися. Українське військове керівництво не побоялося віддати наказ наносити удари з усіх стволів і на тактичну глибину. Українські війська усіма силами наносили ворогу втрати і врешті-решт таки зупинили його.

Майстер многоходовочєк використав епізод в Іловайську для потужної медійної розкрутки, щоб вдарити по мізках українського населення і змусити його шляхом перевороту змести власну проєвропейську владу. Ворог робив ставку на приховану війну і непомітне для світу зруйнування України зсередини.
Чи вдалося йому це? Ні. Світ все побачив, а українська влада встояла і за 5 років провела великі реформи, які визнано світом.
На жаль, ворогу таки вдалося шляхом дискредитації влади змусити населення обрати замість проєвропейської категоричної і жорсткої, слабку і некомпетенту. Та це вже тактика.

Сьогодні протестує Хабаровськ і протестує Білорусь, а самі імперці в РФ, які раніше оплювали право народу на протест розповідями про боєвіков Майдана, сьогодні в ідеологічній пастці і обговорюють необхідність власних протестів проти Путіна.

Ворог зв'язався з нами, та не вивіз, і тепер зломлений політично, дипломатично, економічно і ідеологічно.
Ось що ми відстояли в Іловайську.

© Джон Сміт